Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 357/14462/14-к
Провадження № 51 - 629 км 17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
виправданого ОСОБА_1,
його захисників адвокатів БатуриП.О., Куца І.В.
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100010000195 від 23 червня 2013 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єреван Вірменія, вірменина, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Пухи І.Ю. на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням та виправдано його у зв'язку з недоведеністю вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що 22 червня 2013 року о 19-30год. він, керуючи технічно справним автомобілем "Range Rover", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині автодороги Київ - Одеса, біля с. Черкаса Білоцерківського району Київської області зі сторони м. Одеси в напрямку м. Києва з перевищенням допустимої відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР) для цієї ділянки дороги швидкості, що становила не менше ніж 137 км/год., на 98-му кілометрі + 107.36 м в порушення й недотримання вимог пунктів 1.3.; 1.5; 2.3б; 10.1; 11.2; 12.3 та 12.9.б ПДР змінив напрямок руху та здійснив маневр перестроювання, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який в цей час рухався з протилежного напрямку і виконував маневр у вигляді розвороту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій та двоє пасажирів цього автомобіля ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загинули на місці події.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд зазначив, що орган досудового розслідування не встановив, а прокурор не надав суду беззаперечних належних та допустимих доказів на доведення його винуватості й для цього вичерпано можливості їх отримання. Зокрема, висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6626/10170 від 31 жовтня 2013 року в частині визначення швидкостей руху автомобілів, за участю яких сталася ДТП, суд визнав недопустимим доказом з огляду на суперечливість використаних експертом під час дослідження вихідних даних та їх неузгодженість із сукупністю інших доказів у справі. Крім того, посилаючись на доктрину "плоди отруєного дерева" з практики Європейського суду з прав людини, суд визнав недопустимим і висновок автотехнічної експертизи № 9-8 від 21 липня 2014 року, оскільки дані цього висновку є похідними від висновків, здобутих при проведенні вищезгаданої експертизи, попередньо визнаної недопустимим доказом. Враховуючи висновки комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №14415-14417/14-52 від 31 січня 2015 року та судової автотехнічної експертизи № 19155/15-52 від 29 січня 2016 року про відсутність технічної можливості у водія ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107» під керуванням ОСОБА_6, дії якого не відповідали вимогам п. 10.4 ПДР, суд виправдав ОСОБА_1 на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки в ході судового розгляду не було доведено, що обвинуваченим вчинено злочин, передбачений ст. 286 ч. 3 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на визнання недопустимими доказами судову транспортно - трасологічну та автотехнічну експертизу № 6626/10170 від 31.10.2013 року в частині визначення швидкостей руху автомобіля «Rаngе Rover» д.н.з. НОМЕР_1 та ВАЗ - 2107 д.н.з. НОМЕР_4, а також судову експертизу № 9-8 від 21.07.2014 року, висновки якої є похідними від висновків вищезазначеної експертизи. В решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимоги ст.ст. 8, 22, 23, 85, 96, 92, 94, 95, 332, 370, 374, 419 КПК України, що вплинуло в подальшому на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, та які перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Вказує на те, що в судах обох інстанцій, з метою доведення винуватості ОСОБА_1 та спростування розбіжностей у висновках експертиз, проведених у ході досудового слідства та під час судового розгляду, які суперечили один одному, прокурором заявлялися клопотання про призначення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, проте в порушення вимог ст. 332 ч. 2 КПК України, необґрунтовано таке клопотання відхилено, чим порушено засади змагальності, визначені ст. 22 КПК України. Вважає, що незадоволення такого клопотання позбавило прокурора права, передбаченого ст.ст. 91, 92 КПК України, довести подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні. Вважає, що висновки експертиз, які покладені в основу виправдувального вироку складені із порушеннями вимог відповідних методик, у зв'язку із чим не мали братися до уваги судами при прийняті остаточного рішення. Вказує на інші порушення вимог кримінального процесуального закону, які також вплинули на постановлення необґрунтованих вироку та ухвали щодо ОСОБА_1
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити частково, вважав за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Виправданий та його захисники в судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, подав апеляційну скаргу, в якій вказав на допущені, на його думку, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Висновком судової транспротно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6626/10170 від 31.10.2013 року (т. 2, а.п. 31-42) визначено два варіанти розрахунку швидкості руху автомобіля Range Rover, яким керував ОСОБА_1, та визначено умови таких розрахунків. При цьому в першому варіанті швидкість руху цього автомобіля в момент зіткнення без врахування сліду гальмування, який відобразився до місця зіткнення, складала 150 км/год, а швидкість руху перед початком відображення лівого сліду гальмування, який відобразився до місця зіткнення, з урахуванням наведених в дослідницькій частині висновку розрахунків по витратам кінетичної енергії, склала 183 км/год. В другому варіанті розрахунку за умови, що відображений слід лівого переднього колеса є слідом юзу, а не слідом гальмування, експертом зроблено висновок про те, що відповідна швидкість руху автомобіля Range Rover скл