Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 296/8377/17
провадження № 61-44212св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В.,Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року, у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за користування житлом, припинення сервітуту та виселення без надання іншого житла.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1, право власності на яку нею було набуте на підставі спадкового договору, укладеного 01 лютого 2011 року між нею та ОСОБА_7.
Відчужувач за спадковим договором помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Пунктом 1 спадкового договору встановлено сервітут, яким закріплено право ОСОБА_6 проживати у даній квартирі довічно.
Позивач вказувала, що вона у квартирі не проживає, однак несе усі витрати, пов'язані з її утриманням. Натомість, відповідач постійно проживає у квартирі, є споживачем житлово-комунальних послуг, сплачуючи при цьому лише за електроенергію.
Існування обов'язку відповідача сплачувати за житлово-комунальні послуги позивач пояснювала відсутністю у спадковому договорі умови про безоплатне користування квартирою.
ОСОБА_4 двічі надсилала письмові вимоги до відповідача щодо сплати ним за спожиті ним житлово-комунальні послуги та погашення заборгованості щонайменше за три роки користування квартирою (з жовтня 2014 по вересень 2017 року). Вказані вимоги залишено
ОСОБА_6 без реагування.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що утримання її квартири є обов'язком відповідача, як особи, яка згідно сервітуту, користується такою квартирою, а оплатність такого користування має істотне значення для існування сервітуту. Невиконання даного обов'язку відповідачем є підставою для припинення сервітуту.
У зв'язку з наведеним позивач просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь заборгованість з оплати за користування житлом, припинити сервітут, виселити ОСОБА_6 з квартири без надання іншого житла та стягнути з нього на її користь понесені витрати на правову допомогу.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2018 року, у складі судді Галасюка Р. А., позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість з оплати за користування житлом, а саме вартості житлово-комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 12 769,67 грн за період з 01 жовтня 2014 року по 01 жовтня 2017 року. Припинено сервітут, а саме право довічного користування квартирою
№ АДРЕСА_2, встановлений для ОСОБА_6 відчужувачем ОСОБА_7 на підставі спадкового договору від 01 лютого 2011 року. Виселено ОСОБА_6 з квартири
№ АДРЕСА_2 без надання іншого житла. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу та сплачений нею судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у спадковому договорі відсутня умова про безоплатність сервітуту, відповідач, за приписом частини третьої статті 403 ЦК України, зобов'язаний вносити плату за користування квартирою. ОСОБА_6, постійно проживаючи у квартирі позивача та отримуючи усі житлово-комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, вивезення сміття), користується ними, а, отже, саме він зобов'язаний оплачувати такі послуги. Невиконання відповідачем такого обов'язку, що має істотне значення для існування сервітуту, є підставою для припинення сервітуту та задоволення вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача суми сплачених нею грошових коштів за житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2014 року по 01 жовтня 2017 року. Вимога про виселення відповідача з квартири без надання іншого житла також підлягає задоволенню, як похідна від вимоги позивача про припинення сервітуту. У зв'язку з припиненням правової підстави для проживання ОСОБА_6 у квартирі позивача, в останньої не виникає обов'язку щодо забезпечення відповідача іншим житлом, оскільки своїм проживанням у належній їй квартирі, він порушив її право власності.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про припинення сервітуту та виселення без надання іншого житла. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 6 384, 84 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку місцевого суду стосовно того, що покладення відчужувачем ОСОБА_7 на ОСОБА_4 обов'язку після його смерті надати право користування квартирою його сину - ОСОБА_6 довічно та прийняття цього обов'язку ОСОБА_4 є сервітутом в розумінні статті 403 ЦК України. З огляду на те, що обов'язок по сплаті квартирної плати та комунальних послуг лежить на ОСОБА_4, як власниці квартири, так і на відповідачеві, який проживає в квартирі, з останнього підлягає стягненню 50 % вартості сплачених позивачем коштів за комунальні послуги.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 висловлює незгоду із висновком апеляційного суду, що право користування відповідача належною позивачу квартирою не є сервітутом в розумінні статті 403 ЦК України. Заявник вказує, що закріплене у спадковому договорі право користування відповідача квартирою і є визначенням для останнього сервітуту, а тому невиконання ним обов'язку щодо внесення плати за користування майном вказує на істотне порушення умов сервітуту та є підставою для його припинення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відч