Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/15364/17
провадження № №61-37398св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_8,
представник третьої особи - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішенняДніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у складі суддів Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєва В. А.,
ВСТАНОВИВ :
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, в якому просив: визнати за ним в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті онуки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за ним в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті онуки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1237/20270 частку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 34 055,70 грн.
Позов мотивовано тим, що 04 жовтня 1996 року донька позивача - ОСОБА_10 (після укладення шлюбу ОСОБА_10.) уклала шлюб з ОСОБА_6, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_9.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 трагічно загинула та після її смерті відкрилася спадщина, яку успадкували в рівних частках її чоловік ОСОБА_6 та малолітня донька ОСОБА_9, яка прийняла спадщину на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 загинула.
Протягом шести місяців з дати відкриття спадщини відповідач (батько померлої ОСОБА_9) прийняв спадщину.
Позивач та третя особа, як дід та баба померлої ОСОБА_9 також подали заяви про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Сабадаш О. В. від 19 вересня 2017 року відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 з підстав відсутності оригіналів документів на квартиру, оскільки дід та баба є спадкоємцями другої черги, а батько померлої ОСОБА_9 - відповідач, є спадкоємцем першої черги за законом.
Оскільки на момент смерті онуки позивача (ІНФОРМАЦІЯ_3) є померлою його дочка (ІНФОРМАЦІЯ_2), то застосовується правило спадкування за правом представлення, у зв'язку з чим позивач та третя особа у справі є спадкоємцями першої черги по закону по праву представлення після смерті своєї онуки, користуючись правом своєї померлої дочки ОСОБА_10
Щодо квартири АДРЕСА_2 позивач посилався на те, що відповідач приховав факт наявності у спільній сумісній власності з колишньою померлою дружиною ОСОБА_10 даної квартири. 18 березня 2009 року відповідач оформив на себе свідоцтво про право власності на квартиру і став єдиним власником майна.
Разом з тим, зважаючи на те, що вартість квартири було оплачено до смерті ОСОБА_10, то вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а отже Ѕ частина квартири мала б потрапити до спадкової маси і успадковуватися в рівних частках між відповідачем і онукою. Після смерті ОСОБА_9 спадкове майно має ділитися на двох спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_10, якби вона була жива, а отже її частку спадкують за правом представлення в рівних частках дід та баба. Отже позивач вважає, що його частка становить 1237/20270.
Крім того, послався на те, що транспортний засіб (автомобіль), який був спільною сумісною власністю подружжя був відчужений відповідачем, тому позивач, як спадкоємець має право на компенсацію 1/16 його частки у розмірі 34 055,70 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не входить до переліку осіб, які можуть спадкувати за правом представлення, визначеним статтею 1266 ЦК України. Оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги, який не відмовлявся від прийняття спадщини і не був усунутий від права на спадкування, а позивач є спадкоємцем другої черги, то підстави для визнання за ним права власності в порядку спадкування відсутні.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 9 000 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за наявності спадкоємців першої черги, які не усунені від права на спадкування, не відмовилися від прийняття спадщини і прийняли її, спадкоємці другої не мають права на спадкування. Чинним законодавством чітко визначено коло осіб, які мають право на спадкування за правом представлення, до яких дід та баба не відносяться. Відповідач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування, який прийняв спадщину, в той час як позивач відносяться до другої черги спадкування. При цьому, відсутні підстави для визнання за позивачем права на спадкування за правом представлення, оскільки він не входить до кола осіб, визначених статтею 1266 ЦК України.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, задовольнив подане під час апеляційного розгляду справи клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України стягнув з позивача на користь відповідача понесені і документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4 в особі представника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини щодо спадкування діда (баби) за онукою (онуком) за правом представлення після смерті дочки (сина) прямо не врегульовано чинним законодавством. Тобто, наявна прогалина в законодавчому регулюванні цих відносин. Для подолання цієї прогалини застосуванню судом підлягає аналогія закону і аналогія права. Тобто, позивач ОСОБА_4 (аналогічно і ОСОБА_8) є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті своєї онуки, користуючись правом своєї дочки ОСОБА_10 Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували аналогію закону та допустили звужене тлумачення статті про перелік осіб, які можуть спадкувати за правом представлення, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Суди неправильно витлумачили норми статті 1266 ЦК України, зміст і сутність якої судами розуміється неправильно, внаслідок чого у рішеннях міститься неправильний висновок про відсутність прав у позивача на спадкування за правом представлення в першій черзі. Суди необґрунтовано допустили звужене тлумачення цієї статті. Сам закон не містить положення про те, що перелік осіб, які можуть спадкувати за правом представлення за статтею 1266 ЦК України, є вичерпним. Натомість, навпаки, норма частини шостої статті 1266 ЦК України встановлює, що при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Таким чином, законодавець допускає, що не лише ті особи низхідної лінії, які зазначені в цій статті, мають право на спадкування за правом представлення. Відсутні заборони для застосування вказаної норми і до висхідної лінії спадкоємців.
Наявність спадкоємців у чергах спадкування не виключає їх можливість мати додаткове право, яке передбачено в статті 1266 ЦК України.
Крім того, у касаційній скарзі посилається на стягнення апеляційним судом з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн, які є явно завищеними, їх розмір необґрунтований та неспівмірний виконаній представником позивача роботі в апеляційному суді і обсягу наданих послуг.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дочка позивача - ОСОБА_10 та після її смерті спадщину за законом у рівних частках прийняли її дочка ОСОБА_9 (онука позивача) та чоловік ОСОБА_6
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та після її спадщину у всатновлденому законом порядку прийняв її батько ОСОБА_6
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, у якості правової підстави для задоволення заявлених ним вимог, посилався на наявність у нього права на спадкування, як спадкоємця першої черги за законом за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його онуки - ОСОБА_9, користуючись правом своєї дочки ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто раніше, ніж ОСОБА_9
Відповідно до статті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за