Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 332/146/15-ц
провадження № 61-4468св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни організаційно-правової форми - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),
представник позивача - Сафір Федір Олегович,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2016 року у складі судді Федоренка О. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору від 27 січня 2005 року б/н (далі - кредитний договір, договір), укладеного з ОСОБА_4, банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,0 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг. Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором, станом на 30 листопада 2014 року має заборгованість у сумі 36 274,94 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту у сумі 4 903,31 грн, за процентами за користування кредитом - 31 371,63 грн. Раніше банк вже звертався до суду з позовом до позичальника, за рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 26 675,11 грн.
Зазначаючи про те, що зобов'язання позичальника залишається невиконаним ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 9 599,83 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, та штраф (процентна складова) - 479,99 грн.
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення розміру процентної ставки за споживчим кредитом, зобов'язання кредитодавця здійснити перерахунок зайво списаних коштів в рахунок оплати за кредитом.
Позовна заява мотивована тим, що, отримуючи зарплатну картку зі встановленим кредитним лімітом у сумі 5 000,00 грн, він розумів умови договірних відносин як такі, що передбачали пільгову процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 0 % річних, оскільки у бланку заяви на отримання кредиту в графі розміру відсоткової ставки цифрові значення він не заповнював, інших документів чи кредитного договору з банком не підписував і не надавав письмової згоди на приєднання до будь-якого публічного договору. Вважав, що за обставин відсутності встановленого розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, її розмір мав визначатись на рівні облікової ставки Національного банку України, проте банк на власний розсуд нараховував проценти за ставкою 36,0 % річних, списуючи ці кошти із його зарплатного рахунку.
За викладених обставин ОСОБА_4 просив суд встановити розмір процентів за кредитним договором, який він уклав з банком, на рівні облікової ставки Національного банку України, яка на день надання споживчого кредиту становила 9,0 % річних; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахувати зайво сплачені проценти за весь період користування кредитом, які нараховувались у розмірі 36 % річних, на погашення тіла кредиту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2016 року позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6 077,66 грн та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 243,60 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредитний договір, за яким відповідно до рішення Апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року проводилось стягнення заборгованості, укладено на невизначений термін, позичальник із заявами про припинення договору до банку не звертався. Щодо розміру нарахувань за кредитним договором суд виходив з того, що відповідач визнав цей розмір, оскільки не надав суду свого розрахунку заборгованості. Крім того, сплату протягом листопада 2015 року - січня 2016 року за кредитним договором штрафів суд визнав обставиною, яка перервала строки позовної давності, та відхилив заяву ОСОБА_4 про застосування позовної давності, при цьому відняв зазначені оплати за кредитним договором із заявленого банком розміру заборгованості за кредитним договором. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ці вимоги є необґрунтованими. Також зазначеним вище судовим рішенням встановлено розмір процентів за користування кредитом на рівні 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року залишено без змін рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи та надав оцінку доказами, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та обґрунтовано частково задовольнив вимоги банку, погодившись з висновками суду першої інстанції, що строк позовної давності у цьому випадку не пропущений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, надісланій 06 серпня 2016 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 січня 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди стягнули заборгованість за кредитом за процентною ставкою у розмірі 72 % річних, у справі немає доказів заборгованості, документів про рух та облік коштів на рахунку, наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року не встановлювався розмір процентної ставки за кредитом. Крім того, вважає, що строк позовної давності почав відлік з моменту виникнення кредитної заборгованості (30 вересня 2011 року) і сплинув на момент пред'явлення банком цього позову. Обставини, які суди вважали такими, що свідчать про визнання ним позову, є примусовим виконанням ухваленого у цій справі заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року про стягнення заборгованості, яке за його заявою про перегляд заочного рішення було скасовано ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 січня 2005 року ОСОБА_4 підписав заяву на отримання у відкритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», кредиту у сумі 5 000,00 грн зі сплатою 36,0 % річних, який разом з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка складає договір про надання банківських послуг.
Банк виконав кредитні зобов'язання та надав ОСОБА_4 кредитні кошти.
Пунктом 9.12 умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо впр