Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 753/13596/17
провадження № 61-41471св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,
представник відповідача - Зязіна Юлія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, у складі судді Трусової Т. О., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року, у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ :
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль») про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду начальника аеродромної служби. Наказом генерального директора
ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вказував на відсутність у матеріалах, які стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, доказів невиконання ним своїх обов'язків за трудовим договором, а також на незазначення відповідачем конкретних норм трудового договору, яке не були виконані позивачем. Наведеним ОСОБА_4 обґрунтовував незаконність свого звільнення, посилаючись при цьому на те, що він діяв виключно у відповідності до приписів внутрішніх організаційно-нормативних документів ДП «МА «Бориспіль».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника аеродромної служби ДП «МА «Бориспіль». Стягнуто з ДП «МА «Бориспіль» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу
за 199 робочих днів за період з 21 червня 2017 року по 04 квітня 2018 року включно в розмірі 271 991,21 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені в оспорюваному наказі підстави для звільнення позивача не ґрунтуються на його службовій інструкції та інших нормативних актах, яким він повинен керуватися у своїй роботі. Тому звільнення позивача за систематичне невиконання ним трудових обов'язків не можна визнати законним і обґрунтованим .
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року рішення місцевого суду змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат. Зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню
з ДП «МА «Бориспіль» у дохід держави з 6 243,91 грн до 3 999,91 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відповідністю висновків місцевого суду обставинам справи та положенням матеріального закону. Здійснюючи перевірку визначеного судом першої інстанції розміру судового збору, що підлягав сплаті позивачем, який за законом звільнений від його сплати, апеляційним судом встановлено, що з ДП «МА «Бориспіль» у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 999,91 грн.
У касаційній скарзі ДП «МА «Бориспіль» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права
Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях ОСОБА_4 порушень вимог його посадової інструкції. Заявник вказує на невірне тлумачення судами змісту поняття «повне та правильне оформлення заявок» та зазначає, що свідомо вносячи неправдиві відомості до річної заявки щодо необхідності закупівлі запасних частин та витратних матеріалів на 2018 рік, позивач сприяв нанесенню матеріальної шкоди відповідачу.
Відповідач також звертає увагу не неправильність визначення апеляційним судом розміру судового збору, який підлягав до сплати за подання апеляційної скарги, що, в свою чергу, призвело до безпідставного стягнення з нього додаткових грошових коштів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи у їх сукупності.
Касаційна скарга ДП «МА «Бориспіль» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом установлено, що наказом генерального директора ДП «МА «Бориспіль» від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника аеродромної служби за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Як на підставу звільнення даний наказ містить посилання на: накази про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган № 11-07/1-796/п від 21 червня 2016 року та № 11-07/1-627.1/п від 26 квітня 2017 року, службову записку «Щодо застосування дисциплінарного стягнення» від 29 травня 2017 року, службову записку «Щодо перевірки раціональності планування при формуванні річних заявок на 2018 рік аеродромною службою» від 29 травня 2017 року, службову записку «Щодо надання інформації» від 12 травня 2017 року, службову записку «Щодо необхідності закупівлі ТМЦ» від 03 квітня 2017 року, посадову інструкцію начальника аеродромної служби від 09 вересня 2015 року, положення «Про порядок проведення ВМТЗ та СО матеріально-технічного забезпечення на підприємстві» (редакція 02), затверджене наказом від 06 вересня 2016 року, заявку за підписом начальника аеродромної служби щодо необхідності закупівлі запасних частин та витратних матеріалів на 2018 рік, дані щодо складу АС станом на 01 травня 2017 року, техніко-економічне обґрунтування закупівлі товару від 13 жовтня 2016 року, пояснення ОСОБА_4 від 31 травня 2017 року, подання «Щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 31 травня 2017 року, подання «Щодо звільнення працівника ДП МА «Бориспіль» від 31 травня 2017 року, листи голови п