Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 711/9187/13-ц
провадження № 61-7734св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - орган опіки та піклування Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в складі судді Михальченко Ю. В. від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області вскладі суддів: Сіренка Ю. В., Бондаренка С. І., Гончар Н. І., від 06 липня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2004 року він придбав квартиру АДРЕСА_1. З 23 жовтня 2004 року по 26 серпня 2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу відповідач разом зі своєю донькою ОСОБА_6 безпідставно продовжує проживати у вищевказаній квартирі.
Посилаючись з урахуванням уточнень на те, що вказану квартиру придбав за особисті кошти до реєстрації шлюбу, тому вона є його особистою власністю, позивач просив суд: визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю; зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні вказаною квартирою та передати позивачу ключі від квартири; припинити право користування ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_6 спірною квартирою шляхом виселення останніх зі спірної квартири.
У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, у якому з урахуванням уточнень просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з липня 2004 року по 23 жовтня 2004 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частки вказаної квартири. В обґрунтування вимог зазначала, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана за час сумісного проживання із ОСОБА_4, і частина коштів за яку була сплачена ними у період зареєстрованого шлюбу.
Справа розглядалася неодноразово.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та її розподіл залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,6 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м, особистою приватною власністю ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні належною ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності квартирою АДРЕСА_1 та передати останньому ключі від неї. Припинено право користування та виселено із вказаної квартири ОСОБА_5 та члена її сім'ї - дочку ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на спірну квартиру та зобов'язання за кредитним договором виникли у позивача до реєстрації шлюбу із ОСОБА_5, що не породжує прав та обов'язків останньої щодо цього майна. Також суд дійшов висновку про припинення права користування відповідача спірною квартирою та виселення її разом з донькою, оскільки вона набула право користування спірною квартирою як її попередній співвласник, а враховуючи те, що вона не є членом сім'ї нового власника квартири - ОСОБА_4, законні підстави на проживання у ній відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2015 року у даній справі залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржені судові рішення, а саме відстрочити виселення відповідача та її доньки зі спірної квартири строком на один рік.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, порушили права її дитини - ОСОБА_6, яку виселено зі спірної квартири без розгляду питання про відстрочку виконання такого рішення на строк, достатній для виселення відповідача та її дитини і пошуку ними нового житла. Указано, що суди, на думку скаржника, залишили без уваги положення статті 373 ЦПК України у відповідній редакції, згідно з якими, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2016 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_5 про відкликання касаційної скарги.
ОСОБА_5 направлено лист, у якому роз'яснено, що для розгляду її заяви про відкликання касаційної скарги, їй необхідно подати до суду касаційної інстанції відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом.
Указане поштове відправлення повернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних без вручення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
У листопаді 2017 року ОСОБА_5 направлено лист, у якому останній повторно роз'яснено, що для розгляду її заяви про відкликання касаційної скарги, їй необхідно подати до суду касаційної інстанції відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом.
Згідно матеріалів провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5, заява про відкликання її касаційної скарги, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходила.
12 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 08 жовтня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 та членів її сім'ї: ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, квартиру АДРЕСА_1, за ціною 106 000 грн, що становила 20 000 доларів США.
Із цієї суми 5 300 грн, що становила 1 000 доларів США, продавці одержали від покупця під час оформлення цього договору, а решту суми - 100 700 грн, що становила 19 000 доларів США, покупець зобов'язався сплатити протягом чотирьох банківських днів після одержання кредиту в Черкаській філії акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»).
09 жовтня 2004 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на вказану квартиру, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 жовтня 2004 року, виданого комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».
19 жовтня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір № 528, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 доларів США для придбання квартири.
На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору, 19 жовтня 2004 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
19 жовтня 2004 року ОСОБА_4 сплатив решту суми вартості квартири за вищевказаним договором купівлі-продажу у розмірі 100 700 грн, що підтверджується нотаріально завіреною заявою продавців про відсутність будь-яких матеріальних претензій до покупця.
23 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який 26 серпня 2008 року розірвано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи пор