Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 569/11995/15-ц
провадження № 61-35203св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року, у складі судді Ковальова І. М., та постанову апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2016 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5про відшкодування матеріальної і моральної та шкоди, завданої споживачу неналежним наданням послуг з правової допомоги.
Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2012 року між сторонами було укладено угоду-доручення, відповідно до умов якої ОСОБА_5, діючи на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 січня 2004 року, зобов'язалась добросовісно виконувати обов'язки захисника сина позивача - ОСОБА_6 у кримінальній справі за його обвинуваченням за частиною другою статті 185, частиною другою статті 187 КК України. Всупереч вимогам статті 903 ЦК України та умовам угоди-доручення щодо визначення розміру плати за надані повіреним послуги, додаткової угоди між сторонами укладено не було.
Після підписання даної угоди-доручення, ОСОБА_4 було надано відповідачу грошові кошти у сумі 4 000 грн, та, в кінці листопада 2012 року, ще 16 000 грн, що є розміром гонорару, визначеного самою ОСОБА_5 При цьому, квитанції чи платіжного чеку про отримання вказаних коштів відповідач їй не надала.
26 березня 2015 року, внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків як адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Рівненської області (далі - КДКА Рівненської області) відносно ОСОБА_5 було порушене дисциплінарне провадження. Рішенням КДКА Рівненської області від 23 квітня 2015 року дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_5 закрито у зв'язку із закінченням річного строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. При цьому вказаним рішенням встановлено наявність в діях ОСОБА_5 ознак дисциплінарного проступку: невиконання своїх обов'язків щодо неподання в установленому порядку апеляції на вирок суду та порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом, щодо зайняття у справі позиції всупереч волі клієнта.
Позивач зазначала, що внаслідок непрофесійних та протиправних дій відповідача вона була змушена звертатись за здійсненням захисту її сина та наданням правової допомоги до інших адвокатів. Вказувала, що такі дії відповідача спричинили їй моральну шкоду, що виявилось у душевних стражданнях та порушенні звичного способу життя, розмір якої, з урахуванням уточнених позовних вимог, нею оцінено в 50 000 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_4, неподанням нею доказів сплати відповідачу коштів (гонорару) в розмірі 16 000 грн, а також недоведеністю, всупереч приписам статті 1167 ЦК України, наявності моральної шкоди, протиправності діяння ОСОБА_5, її вини у заподіянні такої шкоди позивачу. Позивачем не зазначено характер, обсяг та глибина заподіяних їй моральних страждань та їх наслідки.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову
ОСОБА_4 відмовлено з інших підстав. Апеляційним судом зазначено про недоведеність факту отримання відповідачем від позивача винагороди за угодою-дорученням, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з останньої суми майнової шкоди. Водночас, апеляційним судом констатовано факт неналежного виконання з боку відповідача обов'язків за угодою-дорученням про надання правової допомоги, що, на думку суду, є достатньою і справедливою для ОСОБА_4 сатисфакцією моральної шкоди, що була їй завдана.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року рішення апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки між сторонами виникли правовідносини, які носять договірний характер, до них не можуть бути застосовані норми статті 1167 ЦК України. У зв'язку з тим, що ні Конституцією України, ні спеціальним законом, який регулює діяльність адвоката, ні угодою-дорученням не передбачено відшкодування моральної шкоди, такі вимоги позивача є безпідставними.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року, в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, залишене без змін постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року набрало законної сили та не є предметом касаційного оскарження.
У касаційній скарзі заявник наголошує, що саме факт порушення її прав, доказом наявності якого є рішення кваліфікаційно-дисциплінарної палати адвокатури Рівненської області, є підставою для відшкодування спричиненої їй моральної шкоди. У зв'язку з чим необґрунтованою є відмова у задоволенні її позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направила.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встано