Постанова
Іменем України
13 березня2019 року
м. Київ
справа № 668/4773/14-ц
провадження № 61-4041св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько О. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року у складі судді Кузьміної О. І. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Базіль Л. В., Прокопчук Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/3728/2/08396 (далі - кредитний договір), за умовами якого останній отримав 125 000,00 дол. США на придбання приміщення на АДРЕСА_1 з кінцевим строком повернення кредиту - 25 грудня 2017 року, сплатою 12,5 % річних. У подальшому шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору умови кредитування змінювались, було проведено реструктуризацію заборгованості, встановлено графік погашення кредиту, продовжено строк дії договору до 23 грудня 2022 року, зменшено розмір щомісячних платежів, на один рік було знижено процентну ставку до 11,5 % річних. 26 грудня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 014/3728/2/08396/1 (далі - договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення на АДРЕСА_1. 24 липня 2008 року ОСОБА_4 набула право власності на зазначене приміщення та цього ж дня уклала з ВАТ «Ерсте Банк» додаткову угоду до договору іпотеки, за умовами якої стала новим іпотекодавцем. 29 червня 2010 року сторони зафіксували у договорі № 2 до договору іпотеки заборгованість за кредитним договором у сумі 104 634,77 дол. США, та доповнили його положеннями про те, що предмет іпотеки забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 014/3728/2/08398 (інший кредитний договір). 28 грудня 2011 року до договору іпотеки внесені зміни щодо строку дії кредитного договору до 23 грудня 2022 року. У результаті неналежного виконання позичальником зобов'язань станом на 17 березня 2014 року за кредитним договором виникла заборгованість у сумі 111 177,98 дол. США, в тому числі: 89 339,19 дол. США - строкова заборгованість за кредитом, 11 689,3 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 968,77 дол. США - строкова заборгованість за процентами за користування коштами, 9 180,72 дол. США - прострочені проценти за користування коштами. У березні 2011 року банк надіслав ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень кредитного договору, а 03 червня 2013 року - вимогу позичальнику та ОСОБА_4 щодо сплати протягом 30 днів заборгованості за кредитним договором у сумі 102 311,19 дол. США, також попереджені про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Крім того, 13 січня 2014 року банк направив вимогу про сплату 108 125,57 дол. США, відповідачі не виконали вимоги та не сплатили коштів.
За викладених обставин банк просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 111 177,98 дол. США, що еквівалентно 1 067 386,43 грн та 10 360,20 грн пені; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 125,8 кв. м та земельну ділянку площею 0,0109 га, що розташовані на АДРЕСА_1, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на публічних торгах та початкову ціну продажу нерухомого майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» 111 177,98 дол. США, що еквівалентно 1 067 386,43 грн заборгованості за кредитним договором та 10 360,20 грн пені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення (кафе) загальною площею 125,8 кв. м, зокрема, приміщення № 1 загальною площею 29,0 кв. м, приміщення № 2 загальною площею 1,0 кв. м, приміщення № 3 загальною площею 1,1 кв. м, приміщення № 4 загальною площею 8,5 кв. м, приміщення № 5 загальною площею 3,4 кв. м, приміщення № 6 загальною площею 1,1 кв. м, приміщення № 7 загальною площею 0,9 кв. м, приміщення № 8 загальною площею 2,1 кв. м, приміщення № 9 загальною площею 5,5 кв. м, приміщення № 10 загальною площею 2,9 кв. м, приміщення № 11 загальною площею 2,2 кв. м, приміщення № 12 загальною площею 68,1 кв. м, та земельної ділянки площею 0,0109 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані на АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, визначеної незалежним експертом на стадії оцінки майна в ході проведення виконавчих дій, задовольнити за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки вимоги ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, на загальну суму 111 177,98 дол. США, що еквівалентно 1 067 386,43 грн, у тому числі: 89 339,19 дол. США, що еквівалентно 857 718,76 грн - строкова заборгованість за кредитом, 11 689,3 дол. США, що еквівалентно 112 225,46 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 968,77 дол. США, що еквівалентно 9 300,87 грн - строкова заборгованість за процентами за користування коштами, 9 180,72 дол. США, що еквівалентно 88 141,34 грн - прострочені проценти за користування коштами, 10 360,20 грн - пеню за період 16 липня 2013 року до 17 березня 2014 року за несвоєчасно сплачені платежі за кредитом та процентами. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» 3 654,00 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» 243,60 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги банку є законними та обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 несвоєчасно виконував умови кредитного договору, ПАТ «Фідобанк» має право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 33 Закону України «Про іпотеку», статей 526, 589-591, 611 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення після слів «за початковою ціною», словами: «на приміщення кафе - 1 717 486,00 грн, на земельну ділянку - 130 405 грн». У решті рішення залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначення початкової ціни предмета іпотеки відповідає нормам Закону України «Про іпотеку» та правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 340цс15, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1205цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239. У висновку судово-економічної експертизи, яка проводилась на стадії апеляційного розгляду справи, питання правильності нарахування заборгованості за кредитом досліджено поверхнево, клопотання щодо призначення у справі повторної експертизи не заявлялось. Також суд зазначив, що у додатковій угоді до кредитного договору від 29 червня 2010 року сторони погодили суму боргу та графік платежів, тому посилання судового експерта на відсутність відомостей з нарахування платежів до моменту укладення цієї угоди є неприйнятним. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_3 щодо строків позовної давності, мотивуючи тим, що таке клопотання ним у суді першої інстанції не заявлялось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 січня 2018 року справу передано до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив статті 76, 130 ЦПК України щодо порядку вручення судової повістки, направлення ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами та щодо проведення попереднього судового засідання, не надав оцінку розрахунку заборгованості, у якому, на думку ОСОБА_3, банк декілька разів нараховував пеню на одну і ту саму дату. Висновки суду апеляційної інстанції щодо висновку судово-економічної експертизи вважає формальними, а доводи апеляційної скарги - не перевіреними судом. Щодо не застосування судом до вимог банку строків позовної давності ОСОБА_3 зазначає, що заочний розгляд справи у суді першої інстанції позбавив його права на судовий захист, подання доказів та заяви про застосування позовної давності. Крім того, змінюючи рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 травня 2014 року, суд апеляційної інстанції зазначив початкову ціну предмета іпотеки, вимог щодо цього банк не заявляв. Також вказує на те, що суди не з'ясували обставини, які підтверджують направлення письмової вимоги про дострокове стягнення кредиту.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір з фізичною особою № 014/3728/2/08396 (далі - кредитний договір), за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 125 000,00 дол. США зі строком користування кредитними коштами до 25 грудня 2017 року із сплатою 12,5 % річних (пункт 1.1 кредитного договору); погоджено здійснювати повернення кредиту щомісяця у розмірі 1/120 від суми кредиту, що на день укладення договору становить 1 041,67 дол. США (пункт 1.3 кредитного договору); кредит надавався на купівлю нежитлового приміщення (кафе).
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 26 грудня 2007 року між ПАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 014/3728/2/08396/1 (далі - договір іпотеки), згідно з умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передали в іпотеку банку розташовані на АДРЕСА_1 приміщення кафе загальною площею 125,8 кв. м, заставною вартістю 1 587 081,00 грн та земельну ділянку площею 0,0109 га, заставною вартістю 130 405,00 грн.
24 липня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу зазначеного приміщення