Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 724/640/17
провадження № 61-3935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Єфтеньєва О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» посилалося на те, 11 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 64, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 09 липня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 11 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 64, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нежитлові будівлі, які складаються з: склад літ. «А», цегла/ракушняк, загальною площею 263,30 кв. м; склад літ. «Б», цегла, загальною площею 197,70 кв. м; склад літ. «В», ракушняк, загальною площею 39,30 кв. м; склад літ. «Г», ракушняк, загальною площею 73,60 кв. м, навіс літ. «Д»; навіс літ. «Ж»; навіс літ. «З», огорожа № 1-2, замощення 1, розташовані по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 не виконував взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 13 березня 2017 рокув нього утворилася заборгованість у розмірі 37 732,45 доларів США. Враховуючи наведене, ПАТ «Укрсоцбанк»просило в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 224 704 грн.
ОСОБА_1 подала до суду клопотання про застосування позовної давності та просила відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови в задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Апеляційного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» відхилено. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 10 709,90 доларів США, що еквівалентно 287 134,04 грн, і в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 224 704 грн.
Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» мотивована безпідставністю висновків судів попередніх інстанцій про неможливість задоволення позову в частині стягнення процентів. Судами не враховано, що у випадку невстановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення розмір процентів встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 березня 2018 року справа № 724/640/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що 11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 64, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 09 липня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 64, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нежитлові будівлі, які складаються з: склад літ. «А», цегла/ракушняк, загальною площею 263,30 кв. м; склад літ. «Б», цегла, загальною площею 197,70 кв. м; склад літ. «В», ракушняк, загальною площею 39,30 кв. м; склад літ. «Г», ракушняк, загальною площею 73,60 кв. м, навіс літ. «Д»; навіс літ. «Ж»; навіс літ. «З», огорожа № 1-2, замощення 1, розташовані по АДРЕСА_1.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 13 березня 2017 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість, загальний розмір якої згідно з наданим позивачем розрахунком становить 37 732,45 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 18 831,00 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом - 18 355,29 доларів США; заборгованості за комісіями - 546,16 доларів США.
Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що