Постанова
Іменем України
15 березня 2019 року
м. Київ
справа № 185/7548/16-ц
провадження № 61-7457 ск 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідачі:
комунальний заклад «Павлоградська міська лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради, комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В. О. від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю., від 20 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального закладу «Павлоградська міська лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради, комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Павлоградська міська лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4»), комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» (далі - КП «Павлоградське ВУВКГ Павлоградської міської ради») про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2014 року о 14 годині 30 хвилин, під час виконання трудових обов'язків в КП «Павлоградське ВУВКГ Павлоградської міської ради», позивач впала на сходах і отримала травму правого коліна.
23 січня 2014 року о 16 годині 11 хвилин вона була доставлена до приймального відділення лікарні № 4.
Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується карткою виїзду швидкої допомоги в якій чітко зазначено: тип виїзду за діагнозом - нещасний випадок; місце виклику - робоче місце; травма - виробнича; попередній діагноз - пошкодження правого колінного суглоба.
В результаті проходження обстежень та лікування позивачу проведено операцію на правому коліні.
Лікар травматолог невірно зазначив в медичних документах причину травми, зазначивши, що позивач отримала побутову травму. У зв'язку з цим отримана нею травма не визнана виробничою.
Враховуючи викладене позивач просить суд визнати неправомірними дії КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» щодо зазначення діагнозу загального захворювання в результаті нещасного випадку, який мав місце 23 січня 2014 року, зобов'язати КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» змінити (виправити) діагноз із загального захворювання в результаті нещасного випадку на «розрив меніску свіжий» із зазначенням ступеню тяжкості травми та коду захворювання такого, що стався на виробництві при виконанні трудових обов'язків відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям (МКХ-10) S83.2.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту винних протиправних дій КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4», дії комунального закладущодо зазначення діагнозу загального захворювання є правомірними і зміні (виправленню) не підлягають.
У касаційній скарзі, надісланій засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні позову. Судами не враховано, що сигнальним листком КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» так карткою виїзду швидкої допомоги чітко зазначений факт нещасного випадку на виробництві.
Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу відповідачі не скористалися.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 травня 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Статтею 57 ЦПК України (в редакції, чин