Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/388/15-ц
провадження № 61-15980св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року у складі судді Винниченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2015 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В, Білич І.М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що 21 травня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 6-1374/10 про стягнення з неї як з поручителя на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», 2 965 915,85 грн заборгованості за договором про надання кредитних послуг та 25 500 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. Однак рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року, у справі № 320/5034/14-ц задоволено її позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, визнано припиненим договір поруки від 07 грудня 2007 року № 325/158СМБ-П/3, укладений в забезпечення виконання умов генерального договору про надання кредитних послуг від 07 грудня 2007 року № 325/158СМБ. Стягнення з неї заборгованості за рішенням третейського суду проводилося на підставі вказаного вище договору поруки, який визнано припиненим починаючи з дня, що передував винесенню рішення третейським судом. У зв'язку з цим її обов'язок як боржника за виконавчим листом № 6-1374/10 повністю відсутній.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року заяву задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 6-1374/10, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 21 травня 2014 року, на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» 2 965 915,85 грн заборгованості та 25 500 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у поручителя ОСОБА_1 за договором поруки від 07 грудня 2007 року № 325/158СМБ-П/3, укладеним між ОСОБА_1 та банком в забезпечення виконання умов генерального договору про надання кредитних послуг від 07 грудня 2007 року № 325/158СМБ (зі змінами та доповненнями),укладеного між ОСОБА_7 та АКБСР «Укрсоцбанк», станом на 21 травня 2014 року, тобто на час видачі виконавчого листа з примусового виконання рішення третейського суду, був відсутній обов'язок перед ПАТ «Укрсоцбанк» щодо погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року договір поруки від 07 грудня 2007 року припинено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») відхилено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки місцевого суду відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують цих висновків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 липня 2015 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані ухвали і відмовити в задоволені заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення частини четвертої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал (далі - ЦПК України 2004 року), що призвело до неправильного вирішення заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2015 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 квітня 2018 року справу № 755/388/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положенням статті 4 ЦПК України 2004 року визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Судами встановлено, що рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 лютого 2010 року у справі № 39/10 за позовом АКБСР «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу за генеральним договором про надання кредитних послуг, стягнено з відповідачів як солідарних боржників на користь позивача заборгованість у розмірі 2 965 915,8