Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/21391/15-ц
провадження № 61-16722св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб'єкти оскарження: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві, старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві Коровайко Оксана Сергіївна,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року у складі судді Савлук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві), старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві Коровайко О. С., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», в якій просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 33052110 від 18 червня 2012 року.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року у справі № 2-3170/1-2010 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до нього та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 13 квітня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист. 08 березня 2011 року до Закону України «Про виконавче провадження» було внесено зміни, згідно з якими строк пред'явлення виконавчого документа до виконання було змінено з трьох років до одного року. 14 червня 2012 року банк направив на адресу ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження. 18 червня 2012 року суб'єктом оскарження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33052110 щодо стягнення з нього грошових коштів у сумі 289 369 грн 57 коп. Постанова про відкриття виконавчого провадження йому не направлялася, тому він особисто отримав її у ВДВС Дніпровського РУЮ в місті Києві 03 жовтня 2012 року. Як зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, рішення вступило в законну силу (набрало чинності) 10 березня 2011 року, а заява про його примусове виконання подана 14 червня 2012 року, тобто після збігу встановлено законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив задовольнити скаргу.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що аналогічна за формою та змістом скарга боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 розглянута Дніпровським районним судом міста Києва, про що 23 жовтня 2015 року постановлено ухвалу у справі № 2604/23372/12, тому є підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі, передбачені пунктом 2 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_6, відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного питання є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Наявність ухвали (в даному випадку ототожнюється з рішенням суду, оскільки відповідно до частини першої статті 387 ЦПК України 2004 року за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу) судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 у зв'язку з пропущенням процесуального строку звернення до суду є підставою для застосування пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року, які не підлягали застосуванню, оскільки жодної ухвали або судового рішення щодо відмови у відкритті провадження з підстав відмови позивача (скаржника) від позову (скарги) або мирової угоди між сторонами у цій справі не існує.
У серпні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, посилаючись на те, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року може бути ототожнена з рішенням суду. Вказаною ухвалою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги у зв'язку пропуском позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 квітня 2018 року справу № 755/21391/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві, старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві Коровайко О. С., заінтересовані особи: ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 33052110 від 18 червня 2012 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_1 на дії ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві, старшого державно