Постанова
Іменем України
15 березня 2019 року
м. Київ
справа № 309/4847/14-ц
провадження № 61-8846 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідачі:
ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Хустського районного суду Закарпатської області у складі судді Кемінь В. Д. від 31 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Бондаренка Ю. О., Куцин М. М., Собослой Г. Г., від 11 листопада 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Встановив:
В грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит від 14 березня 2007 року № 96 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 19 800,00 доларів США, а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком до нього.
Свої зобов'язання за Договором ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» виконав в повному обсязі, що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером від 14 березня 2007 року № 1.
17 грудня 2012 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором від 14 березня 2007 року № 96.
Враховуючи невиконання позичальником своїх зобов'язань за Договором утворилася заборгованість, яка станом на 01 листопада 2014 року складає - 16 028,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 207 582,11 грн, по відсотках - 6 565,24 доларів США, що згідно курсу НБУ на дату розрахунку складає 85 024,35 грн, по комісії - 409,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 5 307,97 грн, по пені - 2 211,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 28 637,59 грн. Оскільки стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, розмір неустойки становить 21 652,51 грн.
Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за виключенням суми стягнення, яка вже була визначена по даному кредитному боргу за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2011 року у цивільній справі №2588/2011.
В судовому засіданні відповідач просив суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення відсотків, комісії та пені, оскільки вони заявлені після спливу трирічного терміну. Перебіг строку почався 04 липня 2011 року, коли набрало законної сили рішення Хустського районного суду від 04 квітня 2011 року по справі № 2-588/2011 та закінчився: щодо вимог про стягнення відсотків та комісії 04 липня 2014 року, а щодо вимог про стягнення пені - 04 липня 2012 року, тоді як із позовною заявою про стягнення заборгованості, включаючи заборгованість по відсоткам, комісії, пені позивач звернувся 08 грудня 2014 року, тобто поза межами позовної давності.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що первісний кредитор вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту є безпідставними, оскільки відповідач вже поніс юридичну відповідальність за невиконання умов Договору. В даних кредитних правовідносинах має місце дострокове стягнення боргу по кредиту за судовим рішенням, а відтак строк дії кредитного договору між сторонами закінчився та залишилися лише невиконані зобов'язання. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 6 121,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 79 370,57 грн заборгованості по кредитному договору, з яких 4 039,50 доларів США - відсотки, що згідно курсу НБУ становить 52 311,52 грн, 409,86 доларів США - комісії, що за офіційним курсом НБУ становить 5 307,97 грн, та 1 671,92 доларів США - пені, що за офіційним курсом НБУ становить 21 663,07 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до цивільного законодавства України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Оскільки кошти за кредитним договором не повернуті, зобов'язання по кредитному договору не було припинено. З урахуванням наведеного судом першої інстанції також помилково розрахований строк позовної давності, який складає для стягнення заборгованості за процентами, яка виникла після 08 грудня 2011 року, по пені та комісії після 08 грудня 2013 року.
У касаційній скарзі, надісланій засобами поштового зв'язку в листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ позивач просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2016 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків та пені, а саме станом з 01 травня 2011 року по 01 листопада 2014 року: по відсотках - 6 565,24 доларів США, по пені - 2 211,29 доларів США.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права. Судами не враховано того, що пунктом 3.2 Договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом починається з дати його видачі готівкою позичальнику по день повного погашення кредиту. Пунктом 6.9 цього ж Договору встановлено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років. Відтак судами попередніх інстанцій неправильно визначений строк позовної давності.
Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу відповідач не скористалася.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом апеляцій