Постанова
Іменем України
15 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/18442/16-ц
провадження № 61-8238св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_4,
відповідач
-
комунальний концерн «Центр комунального сервісу»,
третя особа
-
комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4та комунального концерну «Центр комунального сервісу» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 26 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 25 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального концерну «Центр комунального сервісу», третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Встановив:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - КК «Центр комунального сервісу»), третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва), про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і скасовано судовий наказ від 18 травня 2013 року про стягнення з відповідачів на користь КП УЖГ Дніпровського району м. Києва заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та відповідач з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звертались. З жовтня 2015 року відповідач надсилає позивачу листи про заборгованість, що виникла з грудня 2005 року та додатково направляє щомісячні квитанції з поміткою, що застосовуються тарифи після 20-го числа, чим перевищуючи свої повноваження, продовжує виставляти невірні рахунки за житлово-комунальні послуги до цього часу. Станом на 01 грудня 2016 року нарахований відповідачем розмір заборгованості становить 17 465,45 грн.
Крім того, відповідач не надає відповіді на письмові та усні звернення позивача стосовно вирішення ситуації, що склалась. Працівники ЖРЕО № 408 не надають позивачу довідку про склад сім'ї форми-З, аргументуючи наявністю заборгованості та погрожують внести позивача до Єдиного реєстру боржників. Посилаючись на статтю 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що заборгованість до 01 грудня 2013 року повинна бути анульована.
Стосовно розрахунків після 01 грудня 2013 року, то через безпідставне застосування тарифів після 20-го числа, вважає, що розрахунки невірні і не можуть бути оплачені, тим більше через невиконання попередніх зобов'язань. А оскільки позивачу виставляються рахунки за прибудинкову територію, яка не визначена, то право позивача на достовірність інформації про послуги порушено, у зв'язку з чим позивач вважає що заборгованість має бути скасована та відшкодована моральна шкода за тривале ігнорування прав позивача.
Таким чином, просив визнати незаконними дії відповідача щодо вимоги від позивача сплатити заборгованість та щомісячні платежі для оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за адресою: квартира АДРЕСА_1, невиконанні зобов'язань щодо вказаної квартири, надсиланні погроз та ігнорування звернень; скасувати заборгованість позивача за утримання будинку і прибудинкової території станом на дату постановлений рішення суду; зобов'язати КК «Центр комунального сервісу» при нарахуванні щомісячних платежів для оплати послуг утримання будинків та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_1 не застосовувати тарифи після 20-го числа без законних підстав; стягнути з відповідача 12 000,00 грн компенсації моральних збитків, завданих позивачу вказаними незаконними діями відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено частково; визнано неправомірними дії КК «Центр комунального сервісу» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6, від 28 вересня 2016 року; стягнуто з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 300,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження душевних страждань, спричинених ненаданням відповіді на звернення, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КК «Центр комунального сервісу» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
12 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг передані на розгляд Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 19 квітня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та КК «Центр комунального сервісу» у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду м. Києва.
24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги КК «Центр комунального сервісу» та задовольнити його касаційну скаргу.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перев