Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 320/7538/16-ц
провадження № 61-8001св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року у складі судді Кучеренко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 15 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номера), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що виповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. За Умовами та Правилами клієнт погоджується на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, позичальник доручає списувати з будь-якого відкритого в банку рахунку грошові кошти для здійснення платежу. При незгоді зі змінами Умов та Правил та/або Тарифами банку клієнт зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість. Позичальник не виконував взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2016 року в нього утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 193,91 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 6 480,22 грн; за процентами за користування кредитом - 43 561,60 грн; за пенею та комісією - 3000 грн; за штрафом (фіксована частина) - 500 грн; за штрафом (процент від суми заборгованості) - 2652,09 грн. Враховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
ОСОБА_1 позов не визнав, пославшись на його необґрунтованість, оскільки виписка з карткового рахунку не завірена підписом уповноваженої особи банку, не прошита та не пронумерована, а тому відсутні підстави вважати цей доказ належним. Він не надавав згоди на збільшення кредитного ліміту. У зв'язку з тяжким матеріальним становищем він не має можливості сплачувати заборгованість та бажає розстрочити виконання зобов'язання на більш тривалий термін. Просив застосувати позовну давність до заявлених банком вимог, оскільки строк дії картки закінчився у 2013 році, а позов пред'явлено у 2016 році.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2011 року № б/н в загальному розмірі 56 193,91 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 6 480,22 грн; за процентами за користування кредитом - 43 561,60 грн; за пенею та комісією - 3 000 грн, за штрафом (фіксована частина) - 500 грн; за штрафом (процент від суми заборгованості) - 2 652,09 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами того, що за договором, який визначає щомісячні платежі, перебіг позовної давності починається після несплати чергового платежу. Судами не з'ясовано належним чином строк дії картки і, відповідно, початок перебігу позовної давності. Посилання судів на те, що строк дії картки встановлений до червня 2015 року, не відповідає дійсності та суперечить обставинам, наведеним у позовній заяві, в якій вказано, що картка діє до 2013 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 квітня 2018 року справа № 320/7538/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 15 серпня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номера), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості на строк, що виповідає строку дії картки.
Відповідно до частин першої та другої статті 634 ЦК України договор