Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
місто Київ
справа № 569/11407/14-ц
провадження № 61-2572св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С.О., Кузнєцов В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-С»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Оніпко О. В., Собіни І. М., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-С» (далі - ТОВ «Експрес-С») про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 1979 році вона створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (російською мовою), «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською мовою), а в 1989 році - твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами. Автором сценарію анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено ОСОБА_2 Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір. Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм» (правонаступник кіностудії «Київнаукфільм»), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву: «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач, користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року № НОМЕР_1 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1». Назва літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», в тому числі російською мовою «ІНФОРМАЦІЯ_1», створеного нею, є оригінальною, може використовуватись самостійно, а тому розглядається як твір та охороняється відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Самостійними об'єктами, які підлягають правовій охороні авторським правом, є оригінальна назва літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» та ім'я головного персонажа. Літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його індивідуальна фантазійна назва є відомими творами в Україні. Зазначений факт є загальновідомим, що неодноразово визнавалося судами та не потребує додаткового доказування. Позивачу стало відомо, що 18 листопада 2014 року ФОП ОСОБА_3, здійснював оптову торгівлю печивом здобним пісочно-відсадним «ІНФОРМАЦІЯ_1», виробником якого є ТОВ «Експрес-С». Згаданий товар під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» вироблений та розповсюджується відповідачами без її дозволу. Відповідач ФОП ОСОБА_3 як посередник між виробником та кінцевим споживачем товару допустив порушення майнового права на використання твору шляхом його публічного показу та розповсюдження (продажу). Позивач з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути з ФОП ОСОБА_3 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 27 560, 00 грн та з ТОВ «Експрес-С» компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 201 188, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
ТОВ «Експрес-С» не визнало пред'явлений позов, вважало його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2015 року позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 27 560, 00 грн; стягнуто з ТОВ «Експрес-С» на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових прав у розмірі 201 188, 00 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не надавала дозволу відповідачам на відтворення імені головного персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_1», оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та на реалізацію товару з такою назвою, і зазначені висновки суду відповідають матеріалам справи та наданим доказам. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ТОВ «Експрес-С» на користь позивача компенсацію у розмірі 201 188, 00 грн (146 мінімальних розмірів заробітних плат), місцевий суд послався на вимоги статті 22 ЦК України та статтю 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5460-VI, далі - Закон), а також на висновок експертизи. Згідно з пунктом другим висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 об'єктів інтелектуальної власності у цивільній справі № 569/11407/14-ц упущена вигода, яку б правовласник літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 отримала, якби її право не було порушено в результаті незаконного використання (відтворення, пропонування для продажу та продаж) позначення назви літературного твору й імені персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_1» (як оригінальної літературної назви та знака для товарів та послуг) на коробках печива під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», складає 570 345, 00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Експрес-С» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2015 року у частині стягнення з ТОВ «Експрес-С» на користь ОСОБА_2 компенсації у розмірі 201 188, 00 грн та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ТОВ «Експрес-С» судових витрат у сумі 5 743, 00 грн скасовано. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Експрес-С» про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 201 188, 00 грн (146 розмірів мінімальних заробітних плат) задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Експрес-С» на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення авторських прав у сумі 20 розмірів мінімальних заробітних плат, що складає 27 560, 00 грн, та судові витрати у сумі 736, 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 736, 85 грн, в іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, не погодився з наведеними місцевим судом висновками та ухваленим ним рішенням в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 201 188, 00 грн, керуючись тим, що вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав та порядок їх вирішення є відмінними від вимог про відшкодування збитків та майнової шкоди, завданої внаслідок порушення таких прав. Проте місцевим судом не взято до уваги зазначені норми матеріального права та обставини справи. Визначаючи розмір компенсації, суд апеляційної інстанції врахував бухгалтерську довідку від 08 вересня 2014 року № 380, за якою фактичний прибуток від реалізації продукції становив 567, 14 грн. На спростування цих обставин представниками позивача належних та допустимих доказів суду не надано. Враховуючи характер заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, характер порушення відповідачем ТОВ «Експрес-С» майнових прав позивача та наміри останнього (відтворення та використання ним назви «ІНФОРМАЦІЯ_1» на упаковці виготовленої ним продукції без дозволу автора), тривалість та обсяг правопорушення (продаж товару протягом півтора року); усунення відповідачем правопорушення після звернення позивача до суду з цим позовом, розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 до ТОВ «Експрес-С».
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд невірно визначив період порушення прав ОСОБА_2, який складає приблизно 4 роки, а не 1, 5 року, як зазначено судом. Також заявник зазначила, що суд необґрунтовано взяв до уваги лише бухгалтерську довідку відповідача та її відомості щодо фактичного прибутку, в той час, як згідно із законодавством має бути врахований розмір доходу, а не прибутку, який за цією ж довідкою складає 78 684, 86 грн. При цьому, визначаючи розмір компенсації, суд апеляційної інстанції мав врахувати розмір завданої шкоди, а також те, що розмір компенсації у такому випадку не може бути меншим за розмір завданої шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ «Експрес-С» подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 05 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1979 році позивач створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».
У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_1», а в 1989 році - твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами.
Автором сценарію анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено ОСОБА_2
Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір.
Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм» (правонаступник кіностудії «Київнаукфільм»), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію авторських прав № НОМЕР_1 від 11 травня 2004 року позивач зареєстрована як автор літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Для визначення оригінальності назви твору, що потребує спеціальних знань з питань авторського права за експертною спеціальністю 13.11.1 «Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші», ухвалою суду першої інстанції від 24 лютого 2015 року у справі призначена експертиза об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (том 2, а.с.137-138).
Згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1056/1057/1221 об'єктів інтелектуальної власності, проведеної відповідно до вимог закону, позначен