Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 577/5360/15-ц
провадження № 61-24214св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Конотопська міська рада Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського районного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року у складі судді Ярмак О. М. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2017 рокуу складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Конотопської міської ради Сумської області (далі - Конотопська міська рада) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання з відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року з Конотопської міської ради на її користь було стягнуто 43 216 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн - на відшкодування моральної шкоди. На час звернення до суду з цим позовом відповідач не виплатила їй грошові кошти. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з Конотопської міської ради на свою користь інфляційні втрати за період з 03 грудня 2014 року по 11 листопада 2015 року в розмірі 23 261 грн та три проценти річних - в розмірі 1 504 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Конотопського районного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що правовідносини з приводу виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 рокуврегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Конотопського районного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Конотопського районного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України, оскільки обов'язок відповідача сплатити їй грошові кошти виник з рішення Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року. Вказана стаття поширюється як на договірні, так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання.
У липні 2017 року Конотопська міська рада подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що стаття 625 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 577/5360/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року з Конотопської міської ради на користь ОСОБА_1 було стягнуто 43 216 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн