Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 669/420/16-ц
провадження № 61-24740св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року у складі судді Герасимчук Н. П. та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір № 4622007/1О, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 5 000 доларів США під 22,0 % річних з кінцевим терміном повернення до20 листопада 2008 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 21 листопада 2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки№ 4022007/1О, за яким поручитель зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року було солідарно стягнуто з відповідачів на користь банку заборгованість за вказаним договором станом на 31 березня 2009 року в розмірі 2 523,83 доларів США і 3 759,76 грн. Внаслідок несвоєчасного виконання зазначеного рішення суду станом на 27 квітня 2016 року у відповідачів утворилася заборгованість перед банком в загальному розмірі 1 990,36 доларів США та 202,41 грн, з яких: 1 990,36 доларів США - заборгованість за процентами, 36,43 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 165,98 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів. Враховуючи викладене, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припинило правовідносин сторін кредитного договору, не звільнило боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавило права кредитора на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Оскільки рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року, яким з відповідачів стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 31 березня 2009 року, було виконане лише 13 січня 2016 року, то банк має право на отримання процентів та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Однак ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з цим позовом поза межами трирічної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 19 травня 2013 року по 27 квітня 2016 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, апеляційний суд виходив з того, що банк пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за період з 19 травня 2013 року по 27 квітня 2016 року в межах трирічної позовної давності. Однак заборгованість за вказаний період не підлягає стягненню, оскільки цей борг покритий відрахуваннями із заробітної плати ОСОБА_2 в сумі 5 859 грн, яка була перерахована банку після виконання рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що після виконання рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 рокуборжник продовжувала погашати заборгованість за процентами, тобто перебіг позовної давності був перерваний вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Апеляційний суд безпідставно поклав в основу свого рішення гіпотетичний розрахунок заборгованості.
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що на виконання рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року грошові кошти були стягнуті з її заробітної плати у примусовому порядку, що не може свідчити про визнання нею свого боргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 669/420/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути к