ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №810/1577/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-ХІМ»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 (головуючий суддя - Панченко Н. Д.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Горбань Н.І., Межевич М.В.)
у справі №810/1577/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-ХІМ»
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕКС-ХІМ» (далі -Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) від 24.12.2008.
Позов мотивовано тим, що ДПІ під час перевірки дійшла помилкового висновку про нереальність та безтоварність господарських операцій, укладених між Товариством та його контрагентом, відтак, у відповідача не було підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
За наслідками повторного розгляду справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності доказів фактичного виконання укладеної між Товариством та його контрагентом угоди не відповідають обставинам справи.
ДПІ заперечень на касаційну скаргу не надала.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2014 відрито касаційне провадження.
12.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «АК Дніпро» за період з 01.01.2007 по 30.09.2008. ДПІ складено акт від 12.12.2008.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:
- вимог р. 3 пункту 3.4 Порядку заповнення і надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166;
-пунктів 1, 2 розділу І, пунктів 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 розділу ІІ, пункту 3.2 розділу ІІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88;
-підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за на загальну суму 3 562 463, 73 грн. та про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «АК Дніпро».
На цій підставі ДПІ 24.12.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007243500/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 124 927, 46 грн. (за основним платежем - 3 562 463, 73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 562 463, 73 грн.).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ «АК Дніпро» господарський договір реально не виконувався, не призвів до змін у майновому стані позивача, відтак не надавав йому підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Закону України «Про податок на