ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 927/451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників:
позивача-1 - не з'явився,
позивача-2 - не з'явився,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - Помазна С.І.,
Генеральної прокуратури України - Суходольський С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2018 (Белов С.В.) у справі № 927/451/18
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області до 1) Державного підприємства "Укрриба", 2) Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" про визнання договору зберігання державного майна недійсним
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора Чернігівської області (далі - Прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (далі - Позивач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області (далі - Позивач-2) до Державного підприємства "Укрриба" (далі - Відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору зберігання державного майна №16/15 від 29.05.2015, укладеного між Відповідачами, та додаткової угоди до нього від 10.06.2015.
2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що укладений 29.05.2015 між Відповідачами договір зберігання державного майна №16/15 разом з додатковою угодою до нього від 10.06.2015 не є договором зберігання державного майна, а є прихованим договором оренди державного майна, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому в силу статей 203, 215 ЦК України договір підлягає визнанню недійсним разом із додатковою угодою до нього.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2018 позов задоволений повністю.
3.1. Визнано недійсним укладений між Відповідачами договір зберігання державного майна №16/15 від 29.05.2015 та додаткову угоду до нього від 10.06.2015.
4. Рішення суду мотивовано тим, що, виходячи з умов договору зберігання державного майна №16/15 від 29.05.2015, спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату. Передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, і, оскільки умови спірного договору регулюють відносини оренди майна, а сам договір вчинено з метою їх приховати, тому такий договір, а також додаткова угода до нього підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що Відповідач-2 помилково ототожнює, що спірне індивідуально визначене державне майно є єдиним майновим комплексом, а також те, що Відповідач-2 не міг забезпечити зберігання гідротехнічних споруд, а тому факт порушення інтересів Держави та Позивачів, у зв'язку з укладенням спірного договору, Прокурором та Позивачами не доведено.
8. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що частина спірного майна в силу своїх властивостей та 100% фізичного і морального зносу не придатна до використання та не могла перебувати в оренді Відповідача-2 і це підтверджено належними письмовими доказами у справі.
9. Об'єктом зберігання по договору не є ставки в цілому, а лише гідротехнічні споруди, перелік яких наданий в актах обстеження майна, і саме збереження цього майна від розкрадань здійснював Відповідач-2, навіть у ставках не наповнених водою, проте суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, належні письмові докази у справі не дослідили та не надали належної оцінки запереченням Відповідача-2.
10. Суди не врахували, що договір зберігання укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками і законодавство не містить вимог щодо погодження такого роду договору із органом управління або відділенням Фонду державного майна України.
11. Суди не встановили існування правовідносин оренди між Відповідачами щодо 108 одиниць індивідуально визначеного майна, що передано на зберігання, а тому висновки про удаваність договору зберігання і оформлення таким чином оренди 108 одиниць є помилковими.
12. Господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що для визнання правочину недійсним необхідним є, по-перше, факт порушення цивільного законодавства і, по-друге, факт, що таке порушення відбулося саме в момент вчинення цього правочину,тобто 29.05.2015, а Відповідач-2 вважає, що на момент вчинення спірного договору, сторонами спірного договору ніяким чином не були порушені норми закону, оскільки договір містить виключно умови про зберігання майна.
13. Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги заперечення Відповідача-2 про відсутність усіх істотних умов договору оренди у спірному договорі.
14. Прокурором та Позивачами не доведено належними доказами те, що незаконна передача у користування державного майна обмежує права держави в особі Позивачів щодо розпорядження належним державі майном.
15. У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що об'єкти спірного договору, які є об'єктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", не можуть бути об'єктами оренди. В цій частині апеляційний суд висновки суду першої інстанції не спростував та рішення в цій частині не змінив, але такі висновки суперечать чинному законодавству.
16. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Відповідача-2 про виклик фахівця Українського державного інституту по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" Державного агентства рибного господарства України для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позиція Прокурора у відзиві на касаційну скаргу
17. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що за положеннями додаткової угоди від 10.06.2015 передано в користування все майно, яке було на зберіганні за основним правочином, який за своїм змістом фактично є договором про довгострокову оренду державного майна, оскільки їх основною ознакою є користування майном за плату, що є істотною умовою договорів оренди державного майна, а тому суди дійшли правильного висновку, що такі правочини є удаваними, оскільки їх вчинено для приховання іншого правочину - договору оренди і сторонами при їх укладенні порушено вимоги статті 759 ЦК України, статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання їх недійсними згідно зі статтями 203, 215 ЦК України.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
18. Позивачі та Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 від 06.05.2003 до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Додатком до вказаного наказу є Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс Відповідача-1. Серед цих товариств також зазначено Відповідача-2.
Наказом Державного департаменту рибного господарства "Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" на баланс ДП "Укрриба" №203 від 27.07.2003 затверджено "Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" на баланс ДП "Укрриба" та закріплено зазначене в акті майно за Відповідачем-1на праві повного господарського відання, а саме, 76 об'єктів гідротехнічних споруд по Мньовському рибцеху та 32 - по Чернігівському риборозпліднику, а всього 108 об'єктів.
Органом управління зазначеного державного майна виступає Державне агентство рибного господарства України, а балансоутримувачем майна - Відповідач-1.
20. Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що відповідно до пункту 4.5 Статуту Відповідача-1 майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГК України та іншими законами України.
21. Між Відповідачем-1 (Поклажодавець) та Відповідачем-2 (Зберігач) 29.05.2015 укладено договір зберігання державного майна №16/15, за умовами якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" №126/752 від 06.05.2003.
Пунктом 2.5 договору визначено, що Зберігач зобов'язаний передавати Поклажодавцеві плоди та доходи, які були ним отримані від майна з моменту їх виявлення.
Цей договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі і діє до 31.05.2025 (пункт 7.1 договору).
Відповідно до акта приймання-передачі гідротехнічних споруд від 29.05.2015, який є невід'ємною частиною вказаного договору, Відповідач-1 передав на відповідальне зберігання Відповідачу-2 гідротехнічні споруди Мньовського ри