Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 201/4408/16-ц
провадження № 61-35913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
представники позивача: Таран Микола Вікторович, Виговська Аліна Костянтинівна, Горячев АртемВіталійович,
відповідач - ОСОБА_7,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Наумової О. С. від 03 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М. від 01 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_7 укладено договір фінансового лізингу від 11 лютого 2013 року, відповідно до умов якого товариство передало у користування ОСОБА_7 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року випуску, а останній зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплачувати кошти згідно графіку виплат лізингових платежів на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 93 123,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 37 249,20 доларів США.
Посилаючись на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору та для вчинення дій з примусового повернення автомобіля позивачем залучались сторонні організації, у зв'язку з чим він поніс витрати на загальну суму 145 569 грн 51 коп., а також вважаючи, що відповідач повинен компенсувати упущену вигоду у вигляді плати за фактичний час користування автомобілем у розмірі 399 677 грн 19 коп., з урахуванням зменшення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути з відповідача 545 246 грн 70 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами не додержано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, то цей договір є нікчемним і не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому вимоги позивача про стягнення збитків у зв'язку із невиконанням нікчемного договору не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст вимог заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, у яких останній просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 201/4408/16-ц з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено хибний висновок про необхідність нотаріального посвідчення договору про фінансовий лізинг у зв'язку із невірним застосуванням норм матеріального права, оскільки з аналізу положень статті 806 ЦК України та частини першої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» вбачається, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, має бути викладений у простій письмовій формі та не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій вірно визначили норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 11 лютого 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_7 було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого товариство передало у користування ОСОБА_7 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi Q7 3,0 TDI, 2012 року випуску, а останній зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплачувати кошти згідно графіку виплат лізингових платежів на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 93 123,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 37 249,20 доларів США.
Відповідно до умов лізингу, якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, позивач має право розірвати договір і витребувати об'єкт лізингу, у т.ч. у примусовому порядку за виконавчим написом нотаріуса. У разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу. Якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, позивач має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди відповідача.
Судами установлено, що позивачем надсилалися відповідачу нагадування про несплату, направлялась вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. У зв'язку із тим, що об'єкт лізингу не був своєчасно повернутий, на вимогу позивача приватним н