Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 335/9997/16-ц
провадження № 61-26893св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2017 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткововї І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 09 серпня 2004 року сторони уклали договір, відповідно до якого він отримав у позику від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 41 640,00 грн, які зобов'язався повернути до 09 серпня 2005 року. Умовами вказаного договору також було передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між сторонами укладається договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. 19 вересня 2007 року сторони уклали додаткову угоду, якою внесені зміни до раніше укладеного договору, згідно з яким сума позики становить 77 990,00 грн, строк повернення - до 19 вересня 2007 року.
Посилаючись на те, що в обумовлений договором строк позичальник повністю виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_5, повернув їй 20 370,00 доларів США, що еквівалентно 162 960,00 грн, неодноразово звертався до відповідача з вимогою про скасування обтяження, а також про те, що строк договору іпотеки скінчився, за вимогами про стягнення боргу сплинув строк позовної давності, просив суд визнати іпотеку припиненою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення міського суду мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним основного зобов'язання за договором від 09 серпня 2004 року, з урахуванням додаткової угоди від 19 вересня 2007 року, а тому відсутні підстави для припинення іпотеки у зв'язку із виконанням основного зобов'язання.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У травні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасуватирішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя та постанову апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення суперечать частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
Суди також встановили, що 09 серпня 2004 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір, відповідно до якого ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 42 640,00 грн строком до 09 серпня 2005 року.
Пунктом 2 договору сторони передба