Постанова
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 336/2899/17
провадження № 61-42138св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - комунальна установа «Веселівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради,
третя особа - Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2017 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року у складі суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до комунальної установи «Веселівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат», Інтернат), третя особа - Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що він працював в КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» з 2007 року на посаді директора інтернату, пізніше - на посаді практичного психолога. Вказував, що за час роботи на посаді практичного психолога жодних зауважень, стягнень до нього, щодо виконання ним трудових обов'язків, не було. В психоневрологічному інтернаті на посаді психолога, яка є профільною для лікування хворих в даній установі, працював лише він. 05 грудня 2016 року директором інтернату було видано наказ № 42-ЗП про внесення змін до штатного розпису інтернату, згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 411 від 01 жовтня 2008 року «Про затвердження Норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення», з метою удосконалення штатної чисельності працівників було внесено зміни до штатного розпису інтернату, скорочено єдину посаду практичного психолога.
Наказом № 25-К від 28 лютого 2017 року його було звільнено із займаної посади практичного психолога на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 411 від 01 жовтня 2008 року, на який посилається адміністрація закладу, не було затверджено в Міністерстві юстиції України та він не має юридичної сили нормативного акту, тому директором інтернату під час внесення змін до штатного розпису в частині скорочення посади психолога було перевищено свої повноваження. Також директором було порушено норми трудового законодавства та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо попереднього погодження його звільнення з профспілковим комітетом. Крім того, відповідно до пункту 53 розділу «А» наказу Міністерства охорони здоров'я України № 33 від 23 лютого 2000 року «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров'я», посади психологів установлюються в залежності від обсягу роботи, але не менше однієї посади на 200 ліжок. Враховуючи той факт, що в інтернаті знаходиться більше 325 підопічних, скорочення посади лікаря-психолога відбулося всупереч зазначеного наказу Міністерсва охорони здоров'я.
Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок його звільнення, оскільки наказом № 42-ЗП від 05 грудня 2016 року директор інтернату, одночасно запропонував йому перевід на посаду дезінфектора та одразу вирішив звільнити його із займаної посади. Крім того, вказаним наказом було внесено зміни до штатного розпису про скорочення посади практичного психолога з 01 березня 2017 року, в той час коли його було звільнено з 28 лютого 2017 року.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати незаконним та скасувати наказ директора КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» № 42-ЗП від 05 грудня 2016 року про внесення змін до штатного розпису КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» з 01 березня 2017 року в частині скорочення в штатному розписі посади практичного психолога; визнати незаконним та скасувати наказ КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» № 25-К від 28 лютого 2017 року про звільнення його з посади практичного психолога у зв'язку із скороченням чисельності; поновити його на посаді практичного психолога в КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 01 березня 2017 року по 15 вересня 2017 року в розмірі 12 952 грн 94 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось із дотриманням норм трудового законодавства, оскільки у відповідача відбулось скорочення чисельності штату працівників і зміни до штатного розпису були погоджені директором Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації. Згідно протоколу засідання профспілкового комітету № 15 від 30 грудня 2016 року, надано згоду на звільнення практичного психолога ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з наданням гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством. КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» не є закладом охорони здоров'я, тому на нього не поширюються вимоги щодо неможливості скорочення посади психолога. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення незаконним відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином перевірив законність звільнення позивача у зв'язку із скороченням чисельності працівників, зокрема те, що скорочення чисельності працівників дійсно відбувалося, роботодавцем запропоновано позивачу вакантну посаду від якої він відмовився. Зазначені обставини були перевірені при перегляді справи в апеляційному порядку, а також з'ясовані питання наявності згоди профспілкової організації на звільнення позивача. Підстав для висновку про незаконність звільнення позивача не встановлено.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_4
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано факту погодження змін до штатного розпису, а саме директором інтернату не було отримано попереднього погодження Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на внесення змін до штатного розпису. Також судами не з'ясовано, чи відбулися у відповідача зміни в організації виробництва і праці, а також чи була можливість у роботодавця перевести позивача на іншу роботу на тому самому підприємстві, зокрема не було запропоновано посади фахівця з публічних закупівель, введення якої пропонувалося змінами до штатного розпису. Крім того, судом не враховано ту обставину, що відповідачем порушено вимоги статті 43 КЗпП, порушено процедуру та строки надання згоди на звільнення профспілковим комітетом. Суд не врахував, що внаслідок скорочення посади психолога, в інтернаті не залишилось будь-якої іншої фахової посади психолога чи психіатра, які могли б реалізувати права підопічних в інтернаті на відповідну психіатричну допомогу.
(2) Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат» - Карчевський С. О., зазначив про те, що при звільненні позивача відповідач діяв згідно з чинним законодавством, в межах повноважень, визначених Положенням КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат», затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 31 жовтня 2016 року № 17. Згідно із вказаним положенням саме директор інтернату здійснює прийом і звільнення працівників інтернату. Доводи касаційної скарги про порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України не заслуговують на увагу, окільки навіть відсутність погодження звільнення працівника з ініціативи власника, з профспілковим органом не тягне за собою автоматичного скасування наказу про звільнення та поновлення працівника на роботі. Щодо твердження позивача про відсутність підстав для застосування відповідачем наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 01 жовтня 2008 року № 411, відповідачем зазначено про те, що вказаний наказ не підлягає державній реєстрації в органах юстиції, окільки він спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають правових норм. Вказаним наказом затверджено норми часу і норми чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення, яким також відповідачу надається право, у разі необхідності, проводити зміни у розписі і дотримання норм чисельності практичних психологів, як інтернатною установою психоневрологічного профілю. Вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відзив Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на касаційну скаргу за змістом аналогічний відзиву КУ «Веселівський психоневрологічний інтернат».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до стат