Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 759/12484/15-ц
провадження № 61-32224св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 201 року у складі судді Борденюка В. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєва В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави.
Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 38.1/АК-00071.08.02, згідно з умовами якого останньому надано кредитні кошти у розмірі 38 267,91 доларів США, які він зобов'язався повернути до 05 вересня 2015 року та сплатити відсотки за користування ними.
На виконання зобов'язань за договором того ж дня між сторонами укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля Nissan, модель X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком складала 7 663,37 доларів США та 21 127 грн 21 коп.
06 січня 2015 року банку стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини після смерті позичальника звернувся його батько - ОСОБА_4, якому 16 січня 2015 року було надіслано вимогу про погашення заборгованості. Вимога залишилася без задоволення.
Позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 05 вересня 2008 року, а саме: автомобіль Nissan, модель X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1, на задоволення вимог ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 38.1/АК-00071.08.2 у розмірі 7 663,37 доларів США та 21 088 грн 14 коп., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 7 570,21 доларів США, суми поточної заборгованості за процентами за кредитом - 42,51 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами за кредитом - 50,65 доларів США, суми поточної та простроченої заборгованості за платою за кредитом - 2 564 грн 38 коп., загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 18 399 грн 87 коп., загальної суми 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 123 грн 89 коп., шляхом реалізації на прилюдних торгах із встановленням початкової ціни продажу предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі, оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що спадкоємець не набув права власності на спадкове майно, отже вимоги банку є передчасними.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що кредитор пред'явив вимоги до спадкоємця поза межами, передбаченого статтею 1281 ЦК України, шестимісячного строку, який є присічним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У жовтні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасуватирішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права яка їх регулює, висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. С