Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 345/912/17
провадження № 61-32062св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2017 року у складі судді Мигович О. М. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Максюта І. О., Василишин Л. В., Мелінишин Г. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акта на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Позов мотивовано тим, що 25 січня 2017 року державним нотаріусом Першої івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К. Ф. видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 Спадщина на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1736 га в селі Боднарів Калуського району Івано-Франківської області.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину, земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданого Боднарівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області 15 лютого 2011 року на ім'я ОСОБА_7, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262288011000004.
Позивач вважає, що при складанні державного акта на право власності на землю ОСОБА_7, не були дотримані вимоги законодавства, у зв'язку з чим порушено його права, як суміжного землекористувача.
Посилаючись на вищевикладене, просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданий Боднарівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області 15 лютого 2011 року на ім'я ОСОБА_7, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262288011000004, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 січня 2017 року ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 державним нотаріусом Першої івано-франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К. Ф. (спадкова справа № 1268/2015; зареєстровано в реєстрі за № 1-64).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 02 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтував свої вимоги.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року рішення Калуського міськрайонного суду від 02 серпня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з таким висновком районного суду, вказавши, що право позивача не порушено, оскільки він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка є суміжною із земельною ділянкою відповідача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув уваги, що Боднарівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області при передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки рішень щодо уточнення її площі не приймалось, а за результатами топографо-геодезичної зйомки, земельна ділянка ОСОБА_5 частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4
Доводи інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 в якому зазначила, що позивач не довів як саме порушено його право, в наданій ОСОБА_4 схемі розміщення земельної ділянки площею 0,2385 га не зазначено чи він є власником чи землекористувачем вказаної ділянки. Інших доказів на підтвердження належності йому суміжної із належною ОСОБА_5 земельною ділянкою суду не надано. За таких обставин рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2017 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року законні та обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати а