Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 425/1801/17
провадження № 61-23734св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - державний заклад «Луганський державний медичний університет»,
представник відповідача - Шпілєвий СергійЕдуардович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного закладу «Луганський державний медичний університет» на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області у складі судді Романовського Є. О. від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Яресько А. В. від 02 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного закладу «Луганський державний медичний університет» (далі - ДЗ «Луганський державний медичний університет») про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 грудня 2014 року вона працювала у ДЗ «Луганський державний медичний університет» на посаді бухгалтера І категорії бухгалтерської служби. З 27 квітня 2017 року вона проходить службу у Збройних Силах України на підставі контракту, про що повідомила відповідача. Однак, наказом ректора Іоффе І. В. від 10 травня 2017 року № 131/к її звільнено із займаної посади у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, про що вона дізналася 21 червня 2017 року з листа відповідача та того ж дня в адміністрації учбового закладу отримала трудову книжку та копію вказаного наказу про звільнення.
Позивач вважає звільнення з роботи незаконним, оскільки згідно зі статтею 119 КЗпП України під час проходження військової служби, в тому числі за контрактом, за нею має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток.
Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить поновити їй строк звернення до суду для захисту порушених прав, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушено порядок та процесуальний строк вручення їй трудової книжки та наказу про звільнення, а також згідно зі статтею 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на військовий стан; визнати незаконним та недійсним наказ ректора ДЗ «Луганський державний медичний університет» Іоффе І. В. від 10 травня 2017 року № 131/к про звільнення її з посади бухгалтера І категорії бухгалтерської служби ДЗ «Луганський державний медичний університет»; поновити її на вказаній посаді, а оскільки вона виконує громадський обов'язок, зберегти за нею вказане робоче місце на час виконання громадського обов'язку; зобов'язати ДЗ «Луганський державний медичний університет» виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду за захистом свого порушеного права. Позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ректора ДЗ «Луганський державний медичний університет» від 10 травня 2017 року № 131/к про звільнення ОСОБА_4 з посади бухгалтера І категорії бухгалтерської служби ДЗ «Луганський державний медичний університет» у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді бухгалтера І категорії бухгалтерської служби ДЗ «Луганський державний медичний університет» з 10 травня 2017 року та збережено за нею вказане робоче місце на час виконання громадського обов'язку.
Стягнуто з ДЗ «Луганський державний медичний університет» на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29 071,90 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою для захисту порушених цивільних прав, місцевий суд зазначив, що з 27 квітня 2017 року і на момент звернення до суду з даним позовом остання продовжувала проходження військової служби у Збройних Силах України, що зупиняє перебіг строку позовної давності та є обгрунтовною підставою для поновлення такого строку.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача із займаної посади було проведено відповідачем з порушенням гарантій, передбачених статтею 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статті 119 КЗпП України, тому відповідно до положень статті 235 КЗпП України позивач, яка виконує свій громадський обов'язок по захисту Вітчизни, підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 02 березня 2018 року апеляційну скаргу ДЗ «Луганський державний медичний університет» залишено без задоволення, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ДЗ «Луганський державний медичний університет» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 425/1801/17 з Рубіжанського міського суду Луганської області.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили в повному обсязі всі обставини, які підтверджують законність звільнення позивача з посади; не врахували, що на момент укладення контракту позивачем на проходження служби у Збройних Силах України (з 27 квітня 2017 року) в Україні мобілізація не проводилася, особливий стан не був запроваджений, як і не був оголошений воєнний стан, тому на позивача не поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України. Крім того, наведені позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду (перебування у Збройних Силах України) не є достатніми для поновлення їй строку звернення до суду з позовом, а заявлений позивачем розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є обґрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_4 з 01 грудня 2014 року займала посаду бухгалтера І категорії бухгалтерської служби в ДЗ «Луганський державний медичний університет».
27 квітня 2017 року ОСОБА_4 добровільно взяла на себе обов'язок проходити військову службу у Збройних Силах України і підписала контракт з Міністерством оборони України: військовою частиною А 3211 про проходження громадянкою України військової служби у Збройних Силах України протягом строку контракту (три роки), а в разі настання особливого періоду понад установлений строк контракту.
Наказом ректора ДЗ «Луганський державний медичний університет» Іоффе І. В. від 10 травня 2017 року № 131/к її звільнено із займаної посади у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України
19 червня 2017 року ОСОБА_4 отримала трудову книжку.
Відповідно до довідки від 29 серпня 2017 року № 03/140 керівника військової частини А3488 ОСОБА_4 з 04 червня 2017 року та по теперішній час знаходиться в антитерористичній операції (бойових діях) у Луганській та Донецькій областях.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
С