Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 465/7979/15
провадження № 61-24706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»,
представник позивача - Середницький Володимир Михайлович,
відповідач - ОСОБА_5,
представники відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я. від 13 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», яке змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що станом на лютий 2014 року відповідачі мають заборгованість перед державним житлово-комунальним підприємством державним концерном «Лорта» (далі - ЖКП ДК «Лорта») за житлово-комунальні послуги в сумі 781 грн 87 коп. Ухвалою господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року у справі № 5015/5411/12 ЖКП ДК «Лорта» ліквідоване. Право вимоги до боржників ЖКП ДК «Лорта» щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно договору № 2(112/141/14-342) від 18 червня 2014 року про відступлення права вимоги набуло ПрАТ «Львівобленерго». Заборгованість була виявлена арбітражним керуючим (ліквідатором) при здійсненні ліквідаційних процедур ЖКП ДК «Лорта» та включена до складу дебіторської заборгованості банкрута.
Посилаючись на вказані обставини, просило суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 781 грн 87 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2016 року у задоволенні позову ПрАТ «Львівобленерго» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, за який період виникла вказана заборгованість. При цьому оплата за житлово-комунальні послуги розраховувалась невірно, із значно більшої житлової площі, ніж його квартира.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПрАТ «Львівобленерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 195 грн 46 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із доведеності наявності заборгованості у зазначеному позивачем розмірі, проте враховуючи, що повнолітні члени сім'ї ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 також несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями по оплаті комунальних послуг, однак позов до них не пред'являвся, дійшов висновку, що ОСОБА_5 несе відповідальність за зобов'язаннями лише в межах своєї частки у розмірі 195 грн 46 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ПрАТ «Львівобленерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині відмови у позові та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 21 травня 2018 року визнано вказану справу малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо неповідомлення заявника про дату і час судового засідання відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов невірного висновку про солідарну відповідальність за зобов'язаннями відповідача та третіх осіб. Також касаційна скарга містить доводи заявника щодо неповідомлення його про дату і час судового засідання в апеляційному суді.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Крім нього у квартирі зареєстровані треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є співвласниками квартири.
Квартира складається з однієї житлової кімнати площею 17 кв. м, загальна площа квартири становить 36 кв. м.
Відповідно до довідки ДЖКП ДК «Лорта» заборгованість ОСОБА_5 за житлово-комунальні послуги станом на 14 квітня 2014 року становить 781 грн 87 коп., з яких 677 грн 82 коп. - заборгованість за послуги з утримання будинку та 104 грн 05 коп. - заборгованість за опалення.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року встановлено, що 18 червня 2014 року між ДЖКП ДК «Лорта» та ПАТ «Львівобленерго» було укладено договір про відступлення права вимоги за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам, за умовами якого останнє стало кредитором на загальну суму 425 262 грн 88 коп., у тому числі і з відповідача на суму 781 грн 87 коп.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Пунктом 5 частини першої Перейти до повного тексту