Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 405/5367/16-ц
провадження № 61-32479св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня
2017 року у складі судді Шевченко І. М. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Гайсюка О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. про визнання недійсним державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Данич О. Ф.зареєстровано право власності за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель в місті Кіровоград по вулиці Родімцева генерала, 96а. Підставою виникнення права власності банку, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зазначено іпотечний договір № 29 від 15 січня 2008 року, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27802236 від 13 січня
2016 року.
Вказане майно належало ОСОБА_6, який передав його банку в іпотеку за вказаним договором. Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, а позивач є його спадкоємцем. Він вважає здійснену реєстрацію права власності на майно за банком, вчиненою з порушенням вимог законодавства так, як відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїм правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Проте ОСОБА_6, ні позивач не укладали договір про задоволення вимог іпотеко держателя, а в самому тексті іпотечного договору відсутнє відповідне застереження, отже у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення реєстраційної дії. Нотаріус не повідомив позивача про вчинення нотаріальної дії та не узгодив з ним оцінку майна. Іпотечним договором передбачено вирішення спірних питань третейським судом, а не у спосіб, який застосовано нотаріусом. Нотаріусом проігноровано факт накладення державною виконавчою службою арештів на предмет іпотеки на користь інших фізичних та юридичних осіб.
ОСОБА_4 просив визнати недійсною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, вчинену приватним нотаріусом Данич О. Ф.
13 січня 2016 року та відповідно до якої зареєстровано право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на комплекс будівель в місті Кіровоград по вулиці Родімцева генерала, 96а.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня
2016 року залучено ПАТ «Укрсоцбанк» до участі у справі в якості співвідповідача.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» у спосіб, передбачений законом та договором, задовольнив свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна. Посилання позивача на можливість вирішення майнового спору лише у третейському суді та за умови узгодження з ним вартості майна, з урахуванням прав інших обтяжувачів суд вважав безпідставними.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня
2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 липня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували відсутність угоди про передачу банку прав на іпотечне майно, або виконавчого напису нотаріуса, а отже у нотаріуса були відсутні підстави для здійснення такої реєстрації права. Суди не врахували відсутність повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю. Суди не врахували, що реєстраційна дія вчинена нотаріусом без повідомлення позивача, всупереч договору та законодавству. Суди проігнорували факт реєстрації переходу права власності на майно всупереч існуючим арештам на це майно, накладеним на користь інших осіб.
Доводи інших учасників справи:
01 листопад 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Кіровограда.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосу