1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 296/11594/15-ц

провадження № 61-12327св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Перша житомирська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5, Першої житомирської державної нотаріальної контори, в якому з урахуванням уточнень, просила визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 28 грудня 2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С. П.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7, яка є сестрою позивачки. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

26 квітня 2006 року спадкодавець склала заповіт, згідно з яким заповідала все належне їй на момент смерті майно - внуку ОСОБА_5 При цьому єдиною ідентифікуючою ознакою особи, на користь якої складено заповіт, було визначення родинної спорідненості зі спадкодавцем - «внук».

Відповідач не є онуком спадкодавця, оскільки запис про батька дитини було зроблено зі слів матері ОСОБА_8

28 грудня 2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С. П. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 1064/2008 рік, зареєстровано в реєстрі за № 6-480), згідно з яким ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 07 квітня 2014 року у справі № 279/921/14-ц за заявою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5, заінтересована особа виконавчий комітет Житомирської міської ради про встановлення факту родинних відносин встановлено факт родинних відносин про те, що ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1». Вказане рішення 21 вересня 2016 року скасовано апеляційним судом Житомирської області, а заяву залишено без розгляду.

Відповідач не є онуком померлої ОСОБА_7 та взагалі не є її родичем, а тому він не мав права на спадкування, а отже нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 29 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане

28 грудня 2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С. П. (спадкова справа № 1064/2008 рік, зареєстровано в реєстрі за № 6-480), згідно якого ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 243,60 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не має права на спадщину, оскільки не є онуком спадкодавця.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин. ОСОБА_11 не є спадкоємцем померлої, оскаржуваним свідоцтвом її права не зачіпаються.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

15 лютого 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року та залишити в силі рішення Корольовського районного суду міста Житомира

від 29 листопада 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що заповідач чітко визначив свого спадкоємця - «внук» ОСОБА_5, тому і спадкоємцем повинен бути саме «внук» спадкодавця. ОСОБА_5 не є «внуком» спадкодавця, а тому нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Доводи інших учасників справи:

25 квітня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Житомирської області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що рішення Корестенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2014 року, яке скасовано ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2016 року у справі

№ 279/921/14-ц не має жодного відношення до видачі у 2010 році оскаржуваного свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 28 грудня 2010 року, оскільки рішення суду першої інстанції було ухвалено через чотири роки після моменту видачі спірного свідоцтва і жодним чином не могло вплинути на прийняття органом нотаріату рішення щодо видачі свідоцтва на спадщина за заповітом. Спірним правочином не порушено права

ОСОБА_4, оскільки вона не є спадкоємцем за заповітом 2/3 частин спірного майна.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Корольовського районного суду міста Житомира.

У серпні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої

................
Перейти до повного тексту