Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 752/15861/14-ц
провадження № 61-32019св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит», ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 23 грудня 2015 року у складі судді Хоменко О. Л. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Левенця Б. Б., Лапчевської О. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит» (далі - ПАТ «ПХЧФО та ОХ «Оксамит»), третя особа - ОСОБА_6, в якому просили стягнути вартість килима в розмірі 140 000,00 грн та 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2008 року позивачі здали відповідачу сім килимів для проведення хімчистки, з умовою, що вони їх заберуть після того, як закінчать ремонт у квартирі. Протягом 2010 року вони отримали шість килимів, проте один килим, розміром 3,4 м на 2,54 м вартістю 140 000,00 грн не було повернуто. Внаслідок неповернення їм килима, який має не тільки матеріальну вартість, а й становить собою пам`ятну річ, їм завдано моральну шкоду, яку позивачі визначили в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Справа розглядалась судами неодноразово.
30 вересня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва протокольно залучив до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_6
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачами не доведено, що килим, який їм пропонує повернути відповідач, не є тим килимом, який був зданий ними у хімчистку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено.
Рішення голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
12 вересня 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди безпідставно взяли до уваги те, що в квитанції не зазначено ні матеріалів. ні ціни, ні країни виробника, ні довжини ворсу. Не врахували, що відповідно до законодавства квитанція заповнюється та видається саме виконавцем послуг, а не замовником.
Доводи інших учасників справи:
13 жовтня 2017 року ПАТ «ПХЧФО та ОХ «Оксамит» через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_5, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_5, ОСОБА_4 строк на касаційне оскарженнярішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Голосіївського районного суду міста Києва.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм ма