Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 355/192/16-ц
провадження № 61-22496св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Голуб С. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та користувачем земельної ділянки, на якій розташовано зазначений будинок.
Суміжна земельна ділянка, як спадкове майно, набуто у власність відповідачем.
В домогосподарстві відповідача є літня кухня, збудована його батьками, яка розташована на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва і відноситься до земель загального користування, а тому є самочинним будівництвом.
Дана будівля створює перешкоди позивачу для проведення газової мережі та здійснення автомобільного під'їзду до свого будинку, а також для оформлення права власності на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача.
ОСОБА_4 просив зобов'язати ОСОБА_5 знести за власний рахунок самочинно збудоване господарське приміщення - літню кухню, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня
2017 року, з урахуванням ухвали Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_5 знести за власний рахунок самочинно збудоване господарське приміщення - літню кухню (будівля Б згідно технічного паспорта) розташовану за адресою: АДРЕСА_2
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 146,80 грн судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що судовими рішеннями встановлено, що спірна будівля літньої кухні побудована на землях загального користування та перешкоджає позивачу в здійсненні його прав, а тому підлягає знесенню.
Постановою апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1 251,71 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав або інтересів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
22 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року та залишити в силі рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судоми норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи є припущеннями на яких не може гуртуватися доказування, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував докази та факти позивача.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Баришівського районного суду Київської області.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом з метою захисту свого порушеного права користування власним майном, зокрема будинком АДРЕСА_1, а саме: не має змоги провести газову мережу до свого будинку, не має автомобільного під'їзду до свого будинку, а також не може оформити право власності на земельну ділянку під будинком, яка перебуває в його користуванні.
ОСОБА_4 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 07 травня 1996 року.
Суміжним землевласником позивача була ОСОБА_7, якій на праві власності належав житловий будинок по АДРЕСА_2 та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_7 рішенням Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області від 12 квітня 2007 року, на підставі якого остання 26 грудня 2009 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04 березня
2015 року, залишеною без змін ухвалою Київ