ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №804/9057/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 804/9057/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропласт»
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропласт» (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 № 0001802260, № 0001812260.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Голд» (далі - ТОВ «Таурус Голд») реально не виконувались, відтак у відповідача не було підстав для донарахування грошових зобов'язань Товариству та застосування до нього штрафних санкцій.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 у задоволенні позову Товариства відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позов Товариства: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 №0001802260 та № 0001812260.
Задовольняючи позов Товариства, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеними договорами та свідчать про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ зазначила, що висновки суду щодо реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Таурус Голд» не відповідають фактичним обставинам справи. Так товарно-транспортні накладні на перевезення товару складені з порушенням вимог законодавства, відсутні докази здійснення доставки товару при подальшій його реалізації, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Таурус Голд» по ланцюгу постачання.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити без задоволення касаційну скаргу з огляду на безпідставність доводів ДПІ, викладених у ній.
11.01.2018 касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017; далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.04.2013 по 08.04.2013 на підставі наказу № 295 від 25.03.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB «Таурус Голд» за період червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2013 № 1062/22-5/32737343.
У вказаному акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про виявлення наступних порушень:
- пп.14.1.27, ст. 138, ст. 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України, в резульататі чого позивачем неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на придбання товарів та послуг від TOB «Таурус Голд» за II квартал 2012 року на суму 82 400,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 17 304,00 грн.;
- пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - Товариством не включено до складу доходів за II квартал 2012 року вартості отриманих товарів у сумі 98 880,00 грн., що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тим самим занижено податок на прибуток за II квартал 2012 року у сумі 20 764,80 грн.;
- ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - Товариством завищено податковий кредит у декларації з ПДВ за червень 2012 року за операціями з придбання товарів та послуг від TOB «Таурус Голд» всього на суму 16480,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2012 року на суму 16 480,00грн.
На підставі висновків акта перевірки 27 травня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення № 0001802260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20 600 грн. (у тому числі 16 480 грн. - за основним платежем та 4120 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), №0001812260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 47 586,25 грн. (у тому числі 38 069 грн. - за основним платежем та 9517,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Таурс Голд», не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки вказаний контрагент відсутній за юридичною адресою; суб'єктом господарювання сформовано податковий кредит шляхом маніпулювання, а саме згідно з наданими розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не зазначено період виписки податкових накладних. Отже, суб'єкт господарювання не придбавав в квітні-червні 2012 року товар, а тому не міг реалізувати його покупцям. Операції з постави товарів по ланцюгу ТОВ «Тарус Голд» - ТОВ «Електропласт» не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової) мети систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткову