ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №826/12543/17
адміністративне провадження №К/9901/56089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Наш дім" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Наш дім" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Державне підприємство "Наш дім" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 липня 2017 року №Ю-878-17.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки вона була сформована відповідачем 06 липня 2017 року, однак на адресу платника надіслана лише 12 липня 2017 року, чим порушено вимоги пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про правомірність винесеної відповідачем вимоги від 06 липня 2017 року №Ю-878-17, оскільки факт наявності у Підприємства недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами та, крім того, не заперечується позивачем; твердження ж останнього про надіслання вимоги з порушенням встановленого для цього законодавством строку не впливає на правильність її формування як такої та не спростовує самого факту існування недоїмки.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з мотивів, наведених в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 липня 2017 року Управлінням сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-878-17, якою визначено, що станом на 30 червня 2017 року заборгованість Підприємства зі сплати єдиного внеску становить 66110,22 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач скористався правом на її адміністративне оскарження, подавши до Державної фіскальної служби України відповідну скаргу, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 22 серпня 2017 року №18711/6199-99-11-02-02-25, яким скаргу залишено без задоволення, а вимогу - без змін.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), за змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1