ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №813/1195/16
адміністративне провадження №К/9901/24836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз»
на постанову
Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (суддя: Н.А. Кухар)
та ухвалу
Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року (колегія у складі суддів: Д.М. Старунський, В.М. Багрій, А.І. Рибачук)
у справі
№ 813/1195/16 (876/3882/16)
за позовом
Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз»
про
застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (правонаступником, якої є Галицька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» (далі - ТОВ «Компанія «Агро-Союз»).
В обґрунтування позовних вимог податкова інспекція посилалась на наявність визначених статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для застосування арешту коштів позивача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 20116 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року, позов задоволено. Застосовано адміністративний арешт коштів на рахунках ТОВ «Компанія «Агро-Союз».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки платником податків відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення то позов є обґрунтованим.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи, що спричинило прийняття неправильного рішення, зокрема судами попередніх інстанцій не досліджено дотримання позивачем процедури проведення перевірки (відсутність пред'явлення направлення на проведення перевірки посадовій особі скаржника та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки). Також, відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 не є посадовою (службовою) особою або відповідальною особою, що фактично проводить розрахункові операції скаржника, а тому не має відповідних повноважень допускати або не допускати представників позивача до проведення перевірки. Разом з тим, скаржник зазначає, що позапланова виїзна перевірка мала проводитись за фактичною адресою підприємства, а саме: - Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 1. Проте, вказаний факт суди попередніх інстанцій також не дослідили та не надали йому належної правової оцінки.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Компанія «Агро-Союз» взято на облік платника податків Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 06 листопада 1997 року за № 2514, що підтверджується довідкою позивача від 04 січня 2016 року за №1613501400703.
У відповідності до статей 20, 75, 78 Податкового кодексу України, відомостей з Єдиного державного реєстру про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 20 листопада 2015 року видано наказ № 807 від 18 грудня 2015 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки» ТОВ «Компанія «Агро-Союз».
Згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України та наказу податкової інспекції від 18 грудня 2015 року № 807 видано направлення на перевірку № 925,953,954,955,956,957,958.
Утім, уповноважена особа відповідача (ОСОБА_2.) 31 грудня 2015 року відмовився від отримання наказу №826 «Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки» та відмовила у допуску посадових осіб до проведення позапланової виїзної перевірки за період діяльності з 01 жовтня 2012 року по 18 грудня 2015 року про що 04 січня 2016 року складено акт №1 про відмову у допуску до проведення перевірки в присутності уповноваженої особи відповідача, який від ознайомлення з даним актом відмовився.
Судами також встановлено, що довіреністю від 07 вересня 2015 року ТОВ «Агро-Союз» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, уповноважив ОСОБА_2 представляти Товариство в УДППЗ «Укрпошта» та перед будь-якими фізичними та юридичними особами та в органах державної влади і місцевого самоврядування у тому числі надав право отримувати будь-які документи адресовані Товариству.
Відтак, суди на підставі вказаної довіреності встановили, що ОСОБА_2 повинен був прийняти відповідні документи на перевірку та передати їх директору ТОВ «Агро-Союз» ОСОБА_3
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
У пункті 94.2 цієї статті Податкового кодексу України передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).
Згідно з абзацом другим п