ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №214/7100/16-а (2-а/214/67/17)
провадження №К/9901/22122/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевича Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Луньової Юлії Дмитрівни про визнання протиправними дій, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Головко О.В., (головуючого), Ясенової Т.І., Суховарова А.В.
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Луньової Ю.Д., в якому просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 756585 від 27 листопада 2016 року, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Луньовою Ю.Д. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки обставини справи про адміністративне правопорушення встановлені відповідачем неповно. Так, позивач вказує на те, що автомобіль під його керуванням здійснював рух по крайній лівій смузі, з метою здійснення розвороту ліворуч. Тобто, згідно п. 10.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), він завчасно зайняв крайню ліву смугу для руху, з метою здійснення маневру, пов'язаного із зміною напрямку руху. При цьому, він не змінював смугу, з метою забезпечення можливості стежити за дорожньою обстановкою з урахуванням темного часу доби, погодних умов у вигляді дощу, недостатньої видимості у напрямку руху та для чіткого розпізнання елементів дороги у вигляді дорожньої розмітки п.1.7 або п. 1.11 ПДР.
3. При цьому, позивач зауважує, що здійснюючи рух у крайній лівій смузі, не створював перешкоди або небезпеки для руху для інших учасників. Таким чином, у його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому підстави для притягнення його для адміністративної відповідальності відсутні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 27 листопада 2016 року, інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 726585, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., у зв'язку із вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
5. Позивач був присутнім на місці складання постанови, отримав копію постанови, що підтверджується його підписом у постанові.
6. Підставою для складення постанови про адміністративне правопорушення слугувало те, що 27 листопада 2016 року, позивач, керуючи транспортним засобом в м. Кривому Розі по вул. Січеславській в районі електроопори № 150, рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот (розворот), в той час, коли праві інші смуги були не зайняті, чим порушив вимоги п. 11.5 ПДР.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що відеозаписом з бодікамери поліцейського підтверджується порушення позивачем п.11.5 ПДР, а саме рух автомобіля позивача по крайній лівій смузі дороги, в той час, коли праві смуги дороги були не зайняті. Світловий покажчик повороту відповідного напрямку на автомобілі не був увімкнений, що спростовує доводи позивача про те, що він мав намір здійснити поворот (розворот). Суд першої інстанції дійшов висновку, що за порушення позивачем п.11.5 ПДР, відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
9. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі № 756585 від 27 листопада 2016 року.
10. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наданий відповідачем у якості доказу відеозапис, не підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відеозапис не доводить створення водієм перешкоди або небезпеки руху для інших учасників дорожнього руху, що є складовою адміністративного правопорушення. Суб'єктивне сприйняття відповідачем певних обставин, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення ПДР з боку позивача, що свідчить про протиправність постанови від 27 листопада 2016 року № 756585 про накладення на позивача адміністративного стягнення.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не повно з'ясував обставини справи та дійшов невірного висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
13. Касатор зазначає, що відеозаписом з бодікамери спростовуються доводи позивача, що він рухався у лівому ряду з метою здійснення розвороту ліворуч. Так, під час руху автомобіля у лівій смузі, позивачем не було увімкнуто покажчик повороту відповідного напрямку, відповідно до вимог п.9.4. ПДР, що підтверджувало би доводи позивача, що він шукав найближче перехрестя для здійснення розвороту. Крім того, з відеозапису вбачається, що швидкість патрульного автомобіля, який рухався в цей час за автомобілем позивача, була від 60 до 80 км./год., тобто, у разі якщо позивач дійсно шукав перехрестя, швидкість його автомобіля була нижчою.
14. Касатор зауважує, що приписами п.11.5 Правил дорожнього руху, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Оскільки позивач рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот (розворот), в той час, коли праві інші смуги були не зайняті, це є порушенням п. 11.5 Правил дорожнього руху. При цьому, відповідальність настає саме за порушення розташування автомобіля на проїзній частині, а не у зв'язку зі створенням перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху. Тому, на думку касатора, висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідальність настає у разі створення водієм перешкод чи небезпеки руху іншим учасникам дорожнього руху, є помилковим.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил