РІШЕННЯ
Іменем України
11 березня 2019 року
Київ
справа №9901/738/18
адміністративне провадження №П/9901/738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Гончарової І.А.,
суддів Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Калініна О.С.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/738/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
16 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 18 липня 2018 року №1221/ко-18, яким суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про її звільнення з посади;
- зобов'язати ВККС провести засідання відповідної колегії з метою підтвердження відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач вважає оскаржуване рішення ВККС протиправним, прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначила наступні доводи.
Рішення ВККС є невмотивованим, оскільки не містить мотивів для прийняття рішення щодо кожного критерію та аргументів Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів та виставлення балів. Спірне рішення прийняте за відсутності доказів про невідповідність судді ОСОБА_1 критерію доброчесності, що є підставою для його скасування.
Позивач вказує на те, що зазначила достовірні відомості в пункті 17 Декларації доброчесності судді за 2016 рік, адже нею у 2014 році не ухвалювалися рішення про притягнення до адміністративної відповідальності учасників масових акцій протесту. З матеріалів адміністративних справ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що вони не були учасниками масових акцій протесту, тому адміністративні стягнення за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовані до них не як до учасників масових акцій протесту, їхні права як учасників не обмежувалися.
В оскаржуваному рішенні Комісія безпідставно, з перевищенням повноважень членів колегії ВККС дійшла висновку, що суддею ОСОБА_1 здійснено стосовно себе організацію перевірки за Законом України «Про очищення влади» та створено довідку за результатами такої перевірки за наявності у неї конфлікту інтересів. Позивач зазначає, що нею направлялися запити про надання інформації щодо наявності / відсутності заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», до ТУ ДФС у місті Києві, СБУ та повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки. За результатами опрацювання відповідей, отриманих на всі запити, що і зазначено в самій довідці від 11 лютого 2016 року, головою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було лише констатовано факт відсутності заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади». Тобто жодного потенційного конфлікту інтересів або приватного інтересу у неї зі складення вказаної довідки не існувало.
Комісія протиправно та невмотивовано здійснила оцінку показника своєчасності внесення рішень до ЄДРСР в розрізі критеріїв професійної етики до доброчесності. Так, по-перше, до 04 червня 2015 року закон не встановлював обов'язкових вимог щодо внесення до ЄДРСР постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності в порядку статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому, на думку позивача, в її діях відсутні зазначені порушення. А по-друге, перевірка Комісією показника своєчасного внесення рішень до ЄДРСР здійснена не у зв'язку з дослідженням критерія ефективності здійснення правосуддя, а відтак така перевірка в розрізі показників критеріїв професійної етики до доброчесності є порушенням вимог Глави 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16) та вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Комісія, приймаючи рішення про рекомендацію Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення позивача вийшла за межі своїх повноважень, що не узгоджується з вимогами пункту 37 розділу III Положення № 143/зп-16.
Склад колегії ВККС, який приймав оскаржуване рішення, був не уповноважений на проведення кваліфікаційного оцінювання щодо судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та голосів для прийняття оскаржуваного рішення було недостатньо, оскільки, на думку позивача, легітимність роботи ОСОБА_9 як члена ВККС виключається, адже станом на період його обрання членом ВККС він не відповідав всім вимогам, які за частиною першою статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висуваються до такого.
У свою чергу, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач стверджує, що рішення Комісії від 18 липня 2018 року №1221/ко-18 є вмотивованим та містить законодавчо визначені підстави для його ухвалення (набрання позивачем недостатньої кількості балів - 622,625, що відповідно до пункту 11 розділу V Положення № 143/зп-16 становить менше 67 відсотків від максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв).
При цьому в оскаржуваному рішенні міститься інформація про кількість балів, які позивач набрала за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 387,625 балів. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16, ОСОБА_1 набрала 130 балів, за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 отримала 105 балів.
Відповідач зазначає, що при визначенні показників критеріїв професійної етики та доброчесності Комісія враховує обставини, котрі вказують на недотримання суддею обов'язку відповідати правилам суддівської етики, передбаченого пунктом 2 частини п'ятої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; порушення високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1 Кодексу суддівської етики); недокладання всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
З огляду на наведені правила Кодексу суддівської етики та встановлені Комісією обставини щодо прийняття позивачем рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», невнесення таких рішень до ЄДРСР станом на 17 липня 2018 року, а також невжиття відповідних заходів щодо усунення конфлікту інтересів у порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», Комісія дійшла висновку, що такі дії ОСОБА_1 підривають суспільно-правовий авторитет судової влади та не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача, викладені в позовній заяві, з приводу того, що прийняте Комісією рішення є невмотивованим, оскільки аналізуючи зміст позовних вимог та обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, вбачається її незгода саме з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою відповідно до частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для скасування рішення.
Таким чином, відповідач вважає, що при прийнятті спірного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема відповідно до порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), встановленого статтями 83-88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням № 143/зп-16.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не ґрунтується на належних та допустимих доказах, має декларативний характер, а відповідач не спростував доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення. При цьому наводить доводи аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві.
Відповідач скористався правом подати заперечення, в яких зазначив, що вмотивованість кожного критерію, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії та Комісії в цілому, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій, що відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС. На думку відповідача, обставини спірних правовідносин вказують на законність прийнятого Комісією рішення, а тому вимоги позивача про його скасування є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів Верховного Суду: Гончарова І.А. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Олендер І.Я., Шипуліна Т.М., Ханова Р.Ф.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №9901/738/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 17 вересня 2018 року.
У ході розгляду справи декілька разів оголошувалася перерва.
У судовому засіданні, яке відбулося 11 березня 2019 року, позивач підтримав свої позовні вимоги та просив Суд задовольнити позов. Крім того повідомив, що рішенням З'їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року відкликано та звільнено члена ВККС ОСОБА_9, який входив до складу колегії Комісії, що прийняла спірне рішення стосовно позивача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві. З приводу відкликання члена Комісії зазначив, що вказане рішення З'їзду адвокатів України оскаржено до суду та зупинено його дію в порядку забезпечення позову, на даний час ОСОБА_9 здійснює свої повноваження як член Комісії.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 04 квітня 1998 року №256/98 призначена на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-IV суддя ОСОБА_1 обрана суддею безстроково.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі і судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1
Рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів. Так, зокрема, призначено іспит для суддів місцевих судів на 23 березня 2018 року, серед яких і суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1
За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» згідно з Додатком 1 до рішення ВККС від 23 квітня 2018 року № 93/зп-18 «Кодовані результати складення суддями 23 березня 2018 року анонімного письмового тестування у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді» ОСОБА_1 набрала 77,625 балів. За даними Додатку 3 до вказаного рішення ВККС «Декодовані результати першого кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» за виконання практичного завдання ОСОБА_1 отримала 87 балів.
Отже, на етапі складення іспиту позивач загалом набрала 164,625 балів.
На підставі рішення ВККС від 23 квітня 2018 року № 93/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
18 липня 2018 року проведено дослідження досьє ОСОБА_1 та співбесіда, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.
Так, за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач отримала 387,625 балів. Відповідність критерію професійної компетенції оцінено за результатами іспиту, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення №143/зп-16. Відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди відповідно до пунктів 6-7 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
За критерієм професійної етики позивач отримала 130 балів. Відповідність оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
За критерієм доброчесності позивач отримала 105 балів. Відповідність оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
Таким чином, у загальному підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 отримала 622,625 балів, що становить менше 67% від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
За таких обставин 18 липня 2018 року Комісія прийняла рішення № 1221/ко-18, яким визнано суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1.
Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що Комісія при визначенні показників критеріїв професійної етики до доброчесності врахувала обставини, які вказують на недотримання суддею обов'язку дотримуватися правил суддівської етики, передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; недотримання відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; недокладання всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, що передбачено статтею 3 Кодексу суддівської етики.
До такого висновку Комісія дійшла з огляду на встановлення наступних обставин:
- у пункті 17 Декларації доброчесності за 2016 рік, яка була подана суддею ОСОБА_1 вперше, вона вказала, що не приймала одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Проте під час кваліфікаційного оцінювання Комісія встановила, що такі рішення позивачем приймались у 2014 році стосовно громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- судові рішення за критеріями, визначеними частиною п'ятою-сьомою статті 3 Закону України «Про очищення влади», ухвалені ОСОБА_1, станом на 17 липня 2018 року до ЄДРСР не внесені;
- суддею ОСОБА_1 стосовно себе здійснено організацію перевірки за Законом України «Про очищення влади» та створено відповідну довідку за результатами проведеної перевірки за наявності у неї конфлікту інтересів. При цьому у порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 не вжито заходів щодо усунення конфлікту інтересів або здійснення контролю у передбачений цим законом спосіб. Разом із тим, при складенні довідки від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», позивач, обіймаючи адміністративну посаду голови Дніпровського районного суду міста Києва, не вносила ухвалені нею в період 2014 року рішення зазначеної категорії до ЄДРСР, але при створенні довідки, як голова суду, виходила із інформації про відсутність таких рішень в реєстрі;
- 04 липня 2018 року Третьою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками істотних порушень норм процесуального права. На день проведення співбесіди рішення у справі не прийнято.
Враховуючи вищевикладене, Комісія дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 істотно підривають суспільно-правовий авторитет судової влади та не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Не погоджуючись з рішенням ВККС від 18 липня 2018 року № 121/ко-18 про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За правилами статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями (частина перша).
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга).
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина п'ята).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Згідно з частиною другою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
На виконання вказаних законодавчих приписів Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16).
Згідно з пунктом 1 розділу І Положення № 143/зп-16 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - Комісія) здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.
За правилами глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (пункт 1).
Відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 6).
Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 7).
Відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5- 8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (пункт 8).
Відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; ві