ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №826/751/16
адміністративне провадження №К/9901/22373/18, К/800/22377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Твердохліб В.А., суддів - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
установив:
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в місті Києві), Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в місті Києві від 6 листопада 2015 року № 1021 о/с в частині звільнення позивача через скорочення штатів з посади старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Печерського районного управління; зобов'язати ГУ НП у місті Києві поновити позивача на посаді; зобов'язати ГУ НП у місті Києві видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису про звільнення позивача та внести до трудової книжки відомості про прийняття її на службу до Національної поліції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в місті Києві від 6 листопада 2015 року № 1021 о/с в частині звільнення позивача з посади за пунктом «г» статті 64 (через скорочення штатів); поновлено позивача на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Печерського районного управління ГУ МВС України в місті Києві з 7 листопада 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції - змінити та викласти резолютивну частину рішення таким чином: «Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві». В обґрунтування вимог касаційної скарги заявниця посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог та вирішив поновити позивача в ГУ МВС України в місті Києві, не врахувавши при цьому, що штат зазначеного управління скорочено, а поновлення позивача у цій установі - є неможливим. За таких обставин, скаржниця вважає, що задовольнивши позов у встановлений судами спосіб, останні фактично позбавили її можливості бути прийнятою на службу до органів поліції.
ГУ МВС України в місті Києві також подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постановлені судами у цій справі судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Касаційну скаргу заявник мотивує неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що з 6 листопада 2015 року усі штати ГУ МВС скасовані, посада, яку обіймала позивач, скоротилася, а тому її звільнення у зв'язку із фактичним припиненням діяльності державного органу є виправданим та законним.
Від ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу ГУ МВС України в місті Києві, у яких вона просить залишити скаргу відповідача без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на службі в органах внутрішніх справ України з 1 вересня 2003 року, остання займана посада - старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Печерського районного управління.
Згідно з наказом ГУ МВС України в місті Києві від 15 липня 2014 року № 383 позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 травня 2014 по 3 лютого 2017 відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки».
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 6 листопада 2015 року № 1021 о/с згідно з пунктами 10, 11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_2, старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Печерського районного управління, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі були зобов'язані застосовувати при звільненні позивача норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), зокрема, в частині гарантій щодо звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
Відповідно до пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
2 липня 2015 року прийнято Закон України № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIІI).
Відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIІI, останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон № 580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» 6 серпня 2015 року, відтак, він набрав чинності з 7 листопада 2015 року, а пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрали чинності з 7 серпня 2015 року.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з пунктом 9 Розділу XI «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону № 580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Пунктом 10 Розділу XI «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону № 580-VIІI обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Судами встановлено, що звільнення позивача відбулось