ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №751/4366/17
адміністративне провадження №К/9901/24319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2017 року (головуючий суддя - Філатова Л.Б) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Управління ДВС, відповідач), в якому просило:
- скасувати постанову від 06 липня 2017 року ВП № 53456615 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренка М.Б. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 66,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 липня 2017 року Чернігівське ОУПФУ отримало постанову від 06 липня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 53456615 у сумі 66,40 грн. з виконання виконавчого листа по справі № 751/10329/16-а. Скаржник вважає, що винесена постанова є незаконною, а сума яка вказана у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є необгрунтованою та документально жодним чином не підтверджується. Крім того, оскаржувана постанова винесена з порушенням строків та порядку вчинення виконавчих дій.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Чернігівське ОУПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 06 липня 2017 року ВП № 53456615 прийнята з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та містить відомості, які ґрунтуються на припущеннях, що призводить до безпідставного стягнення коштів із державного органу. Позивачем у добровільному порядку до початку відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, а тому у відповідача відсутні правові підстави для стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки ним не було вчинено жодних фактичних дій на виконання вищезазначеного виконавчого документу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 751/10329/16-а, виданий 17 лютого 2017 року Новозаводським районним судом міста Чернігова. Відповідно до вказаного виконавчого листа Чернігівське ОУПФУ зобов'язано, починаючи з 08 липня 2016 року, призначити ОСОБА_5 пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» з включенням до розрахунку пенсії інших виплат до яких віднесені матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, компенсація за невикористану відпустку та індексація грошових доходів, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки від 16 лютого 2015 року № 03-119/578.
21 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53456615.
06 липня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М.Ю. винесла постанову про стягнення з позивача, як боржника у виконавчому провадженні № 53456615, витрати виконавчого провадження у розмірі 66 грн. 40 коп., у якій державним виконавцем зазначено складові витрат: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 1 х 51,00 =51, 00 грн., вартість друку 8 аркушів: 0,50 х 8 = 4, 00 грн., вартість направлення рекомендованого листа: 1 х 11,40 = 11,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження. Суди зазначили, що відповідачем дотримано вимоги статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" і правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а тому пред'явлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з статтею 1 Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".