ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №820/3170/16
адміністративне провадження №К/9901/22577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бартош Н.С., суддів - Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Люботинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування постанов,
установив:
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Жовтневий ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області), Люботинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Люботинський МВ ДВС ГТУЮ у Харківській області), в якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Люботинського міського управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження №41046590 від 10 лютого 2012 року;
визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Люботинського міського управління юстиції Харківської області про закінчення виконавчого провадження №41046590 від 31 грудня 2013 року;
визнати протиправною та скасувати постанову Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 42551142 від 7 лютого 2014 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском нею строку звернення до суду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково залишив позов без розгляду, оскільки відповідачі не направляли позивачу оскаржуваних постанов, а про їх існування вона дізналась під час слухання цивільної справи № 640/18783/15-ц. Крім того, відповідно до наявної у позивача копії ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2013 року ОСОБА_4 було відмовлено у продовженні строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, що також свідчить про необізнаність позивача стосовно виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судове рішення апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, 14 серпня 2008 року між ОСОБА_4 (позикодавець), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (позичальники) укладено Договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальникам грошові кошти у розмірі 94575,00 грн зі строком повернення боргу до 14 серпня 2009 року у порядку, визначеному Договором. Вказаним Договором передбачено також суму неустойки у випадку порушення позичальниками строків сплати зобов'язань.
Внаслідок неналежного виконання позичальниками умов Договору 13 липня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис про солідарне стягнення з позичальників - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 94575,00 грн та неустойки у розмірі 16620,00 грн (загалом - 111195,00 грн).
Означений виконавчий напис був пред'явлений до ВДВС Люботинського МУЮ Харківської області для виконання, 10 лютого 2012 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження №41046590 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів.
13 грудня 2013 року представник ОСОБА_4 звернувся до ВДВС Люботинського МУЮ Харківської області із заявою, у якій просив направити виконавчий документ з примусового виконання виконавчого напису за належністю до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ, оскільки в забезпечення виконання договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки. У свою чергу, іпотечне майно, в рахунок якого може бути здійснено стягнення, знаходиться на території, яку обслуговує Жовтневий ВДВС Харківського МУЮ.
У зв'язку з цим, 31 грудня 2013 року ВДВС Люботинського МУЮ Харківської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ за належністю.
Постановою Жовтневого ВДВС ХМУЮ від 7 лютого 2014 року відкрите виконавче провадження № 42551142 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів (загалом - 111195,00 грн), яка 7 лютого 2014 року направлена, у тому числі й на адресу боржника ОСОБА_2, як власниці іпотечного майна.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис нотаріуса від 13 липня 2010 року було пред'явлено до виконання у 2012 році, тобто зі спливом передбаченого законом строку, а тому суд визнав незаконними постанови про відкриття виконавчого провадження №41046590 від 10 лютого 2012 року, про закінчення зазначеного ВП від 31 грудня 2013 року та про відкриття виконавчого провадження №42551142 від 7 лютого 2014 року іншим органом ДВС.
Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а поважних причин щодо пропуску такого строку суд не встановив.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 181 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інш