ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №826/23116/15
адміністративне провадження №К/9901/22201/18, К/9901/22194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Cудді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 826/23116/15 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді провадження по якій відкрито за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (прийняту у складі головуючого судді - Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П.) від 02 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ключковича В.Ю., суддів: Ганечко О.М., Губської О.А.) від 14 грудня 2016 року, -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 06 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, в якому просив:
1.1. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2015 року №907-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України» від моменту його прийняття.
1.2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 р. №2851-о «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р» від моменту його прийняття;
1.3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України поновити позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України;
1.4. Стягнути з Державної фіскальної служби України розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача шляхом його зарахування за реквізитами код ЄДРПОУ:39532919, ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Київ, МФО 300711, р/р:26003052750292 - UAH, проект «Госпітальні та гуманітарні проекти».
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте 7 вересня 2015 року Розпорядження КМУ №907-р. є незаконним в силу того, що на цю дату не проводилось засідання КМУ і Розпорядження КМУ №907-р. містить такі підстави звільнення позивача, які на момент звернення Прем'єр-міністра України із поданням до КМУ про звільнення позивача Міністром фінансів України внесені не були. Відповідачем не було дотримано порядку звільнення, позбавлено його прав надати письмові заперечення та пояснення на висновки акту службового розслідування. Позивач вказує, про наступні порушення допущені відповідачами під час притягнення його до відповідальності:
- позивач не був ознайомлений із Актом службового розслідування від 27 серпня 2015 року, адже 27 серпня 2015 року він перебував у відпустці, що підтверджується наказом ДФСУ; в даному Акті пропонується притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності. Констатації порушення позивачем присяги державного службовця та пропозиції звільнити останнього за порушення присяги Акт службового розслідування не містить.
- викладені в Акті тематичної перевірки від 01.09.2015 року обставини не відповідають дійсності; ніхто із співробітників ДФСУ не брав пояснень у позивача стосовно обставин, викладених у даному Акті тематичної перевірки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 02 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
3.1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
3.2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 907-р від 07.09.2015 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України".
3.3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 р. №2851-о «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р».
3.4. Поновити позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України з 08.09.2015 року.
3.5. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2015 року по 02.11.2016 року в розмірі 118 633,46 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.
3.6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України.
3.7. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України суму середньомісячної заробітної плати позивача в межах одного місяця в розмірі 7 636,59 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що службове розслідування щодо заступника Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі акту тематичної перевірки від 01.09.2015 року. Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачами не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цих рішень, а тому такі рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 14 грудня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення.
5.2. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.
5.3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року - змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2015 по 02.11.2016 в розмірі 103715 (сто три тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 48 копійок без урахування обов'язкових податків та зборів». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 14 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України (касатор 1) подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі касатор 1 просить:
8.1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
9. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Кабінету Міністрів України.
10. 14 лютого 2018 року Державна фіскальна служба України (касатор 2) подала касаційну скаргу.
11. У касаційній скарзі касатор 2 просить:
11.1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
11.2. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Державної фіскальної служби України.
12. 31 березня 2017 року ОСОБА_2 було подано заперечення на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, в якій позивач просив:
12.1. Відмовити у задоволенні касаційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 826/23116/15.
12.2. Проводити судове засідання за участі представника позивача.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
14.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив публічну службу на посаді заступника Голови Державної фіскальної служби України.
16. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №426-р від 05.05.2015 р. позивача призначено заступником Голови Державної фіскальної служби України.
17. Оскаржуваним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.2015 р. №907-р звільнено позивача з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч.1. ст. 30 Закону України «Про державну службу»).
18. На підставі вказаного розпорядження, Державною фіскальною службою України наказом №164-о від 25.03.2015 р. оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2015 року № 907-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника Голови Державної фіскальної служби України».
19. З вказаними розпорядженням та наказом про звільнення позивач не погодився, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Конституція України від 28 червня 1996 року
20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 року
21.1. Відповідно до статті 20 Закону Уряд, зокрема, здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, вживає в межах своїх повноважень заходи щодо заохочення та приймає відповідно до Закону рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України.
21.2. Статтею 21 Закону встановлено, зокрема, що Уряд спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Уряду, спрямовується і координується міністрами до сфери спрямування і координації яких належать ці органи. Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
22. Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VI
22.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.
22.2. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження), керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.
Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.
23. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України» від 11.04.2012 р. №298
23.1. Відповідно до п. 2 п.п. 4 Постанови керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого орган