ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2019 року
Київ
справа №204/2352/16-а(2-а/204/72/16)
адміністративне провадження №К/9901/11695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Шальєва В.А., Білак С.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції в особі інспектора патрульної поліції 8 роти 3 батальйону Соломки Тетяни Володимирівни про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Дніпропетровську ДПП) в особі інспектора патрульної поліції 8 роти 3 батальйону Соломки Т.В. (далі - інспектор Соломка Т.В.) про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив:
- визнати протиправними дії УПП у місті Дніпропетровську ДПП в особі інспектора Соломки Т.В. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 09 березня 2016 року серії ПС 2 № 469576 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 березня 2016 року у місті Дніпропетровську інспектором Соломкою Т.В., винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 15.9 (а) Правил дорожнього руху України. У вказаній постанові зазначено, що позивач здійснив зупинку у межах дії дорожнього знаку 3.34 «Стоянка та зупинка заборонена». Позивач вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. ОСОБА_2 зазначив, що не керував автомобілем «HYUNDAY TUCSON», номерний знак «НОМЕР_1». За кермом вказаного транспортного засобу знаходився його знайомий ОСОБА_4, який здійснював зупинку у вказаному місці та в подальшому передав право керування автомобілем позивачу. Таким чином, позивач в момент зупинки транспортного засобу за кермом не перебував. Також позивач зазначив, що у вказаному в оскаржуваній постанові місці, взагалі відсутні забороняючі зупинку дорожні знаки. Разом з тим, інспектор патрульної поліції не взяла до уваги зазначені обставини. Додатково скаржник зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог, встановлених КУпАП та містить недостовірні відомості.
Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 липня 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії УПП у місті Дніпропетровську ДПП в особі інспектора Соломки Т.В. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності;
- скасовано постанову від 09 березня 2016 року серії ПС 2 № 469576 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року скасовано постанову Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 липня 2016 року та прийнято нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови є помилковими, оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення не доведено та не підтверджується жодними доказами. Позивач зазначив, що в момент зупинки транспортного засобу ним не керував. Під час спілкування з інспектором повідомляв його про те, що транспортним засобом керувала інша особа, а саме ОСОБА_4 Однак, зазначені обставини інспектор до уваги не взяла. При цьому, суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення відповідача, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, що є порушенням вимог статей 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України). Також ОСОБА_2 зазначив, що оскаржувана постанова 09 березня 2016 року серії ПС 2 № 469576 винесена з порушеннями вимог статті 283 КУпАП. Так, в оскаржуваній постанові невірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, який на думку інспектора ним порушено. Крім того, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 71 КАС України зазначивши, що позивачем не доведено того, що він не керував транспортним засобом, оскільки доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є безпідставними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09 березня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 469576, якою його визнано винним за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
У постанові зазначено, що 09 березня 2016 року о 15 год. 19 хв. у місті Дніпропетровську, по вулиці Глінки 11, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «HYUNDAY TUCSON», номерний знак «НОМЕР_1», здійснив зупинку у межах дії дорожнього знаку 3.34 «Стоянка та зупинка заборонена», чим порушив пункт 15.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим та протиправним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності вини позивача та наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення ним не заперечується та підтверджується поясненнями інспектора патрульної поліції. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Крім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову в частині визнання дій інспектора Соломки Т.В. протиправними необхідно відмовити, оскільки права позивача діями останньої не порушено.
Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, враховуючи таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фо