ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №826/14018/16
провадження №К/9901/22298/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №826/14018/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
І. Суть спору:
1. У вересні 2016 року громадянин Сомалі ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - Управління ДМС в Київській області), Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), у якому, просив:
1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України у Київській області № 36 від 02 червня 2016 року, відповідно до якого видано Повідомлення № 19 від 02 червня 2016 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання громадянина Сомалі ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.2. визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 35-16 від 12 серпня 2016 року про відхилення скарги громадянина Сомалі ОСОБА_1 на рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання громадянина Сомалі ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.3. зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сомалі ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням ДМС йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач вважає, що відповідачем не прийнято до уваги реальні побоювання позивача за власне життя у разі повернення до Сомалі, де йому загрожує небезпека.
3. Відповідачі позов не визнали. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі зазначали, що вказана позивачем інформація не містить відомостей про події переслідувань та утисків, що виключає прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця або додаткового захисту.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 травня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, в позові відмовив.
5. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно позивача, прийняті відповідачами в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини, та обґрунтовано.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
7. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що при прийнятті рішень суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, а саме не звернули увагу на реальні побоювання позивача за власне життя у разі повернення до країни громадянської належності - до Сомалі, а також те, що причиною виїзду позивача із країни походження є загальнопоширене насильство в центрі Сомалі, а саме в м. Могадішо звідки він походить.
8. У скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
9. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
10. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, який ухвалою від 14 лютого 2018 року прийняв її до провадження.
11. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сомалі, неодружений, за національністю - дір, за віросповіданням - іслам.
13. 27 січня 2015 року позивач, таємно без необхідних документів автомобілем та пішки прибув на територію України з Російської Федерації, перебуваючи на її території у період з 15 грудня 2014 року по 26 січня 2015 року, до цього будучи в Судані з 01 грудня 2014 року по 15 грудня 2014 року, Уганді з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року, Кенії - з 25 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року.
14. Судами встановлено, що з первинною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Управління ДМС у Вінницькій області, позивач звертався 11 лютого 2015 року.
14.1. Наказом Управління ДМС у Вінницькій області від 02 березня 2015 року №42 йому відмовлено в оформленні документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з необґрунтованістю заяви та відсутності умов, передбачених п. п. 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
14.2. Зазначений наказ позивачем був оскаржений до суду до суду.
15. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі №802/1589/15-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління ДМС України у Вінницькій області про скасування наказу від 02 березня 2015 року №42 було відмовлено.
15.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року у відкритті касаційного провадження у вказаній справі було відмовлено.
16. 16 травня 2016 року позивач повторно звернувся до Управління ДМС у Київській області із заявою-анкетою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
16.1. У заяві як причину прохання надати статус біженця Позивач зазначив, що залишив країну громадянського походження через загальнопоширене насильство у центрі Сомалі, а саме в м. Могадішо.
17. В ході співбесіди 26 травня 2016 року позивач вказав, метою виїзду з Сомалі був пошук країни, де краще жити. ОСОБА_1 проживав в Уганді близько двох років, де йому подобалося. Однак, після зустрічі з людьми з «Аль-Шабаб», які пропонували позивачу поїхати у Сомалі, останній відмовився, і, злякавшись, утік з країни. Крім того, зазначив, що представники угруповання «Аль-Шабаб» повідомили Позивача, що можуть вбити його і в Уганді. Погроз, переслідування, насильства, залякувань тощо у країні перебування не отримував. Причиною звернення до міграційної служби України визначив необхідність легального проживання в Україні.
18. Управлінням ДМС в Київській області 02 червня 2016 року за результатами розгляду справи було прийнято висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту по справі №2016KV0013 громадянина Сомалі ОСОБА_1.
18.1. У висновку зазначено про доцільність відмови позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визначання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі частини шостої статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», як особі, щодо якої зазначені у пунктах 1 та 13 частини першої статті 1 цього Закону умови відсутні.
19. Наказом Управління ДМС в Київській області від 02 червня 2016 року №36 зазначений висновок підтримано та відмовлено позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Про прийняття зазначеного наказу ОСОБА_1 направлено 02 червня 2016 року повідомлення №19.
20. Не погоджуючись із викладеним у наказі Управління ДМС в Київській області рішенням, позивачем 13 червня 2016 року було подано до ДМС України скаргу, за результатами розгляду якої ДМС України складено висновок від 12 серпня 2016 року, в якому визначено за доцільне відхилити скаргу ОСОБА_1 на рішення Управління ДМС в Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
21. Рішенням ДМС України від 12 серпня 2016 року №35-16 зазначений висновок підтримано та відхилено скаргу на наказ УДМС в Київській області від 02 червня 2016 року №36 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Про прийняття зазначеного наказу ОСОБА_1 направлено 26 серпня 2016 року повідомлення №38.
22. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
23. Водночас судами встановлено, що звернення позивача за міжнародним захистом обумовлено намірами щодо легалізації в Україні і не пов'язано із ситуацією громадянської належності позивача, причини неможливості повернення на Батьківщину складаються лише з припущень позивача та мають загальний характер.
24. При проведенні співбесіди позивач зазначив, що листів чи особистих погроз він особисто не отримував, жодних інцидентів, пов'язаних із застосуванням фізичного насильства до нього через релігійну належність не траплялося, особисто до нього насилля не застосовувалось.
25. Позивач не зазнавав переслідувань за ознаками раси, національності, громадянства, віросповідання, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
26. По відношенню до позивача не застосовувалось фізичне насилля або утиски в країні громадянської належності за конвенційними ознаками визначення статусу біженця. Також аналізом проведених із позивачем анкетування та протоколу співбесіди можливо підтвердити відсутність у нього побоювань повернення до країни громадянської належності через ймовірну загрозу переслідувань за вищевказаними ознаками, позивач прямував до будь-якої іншої країни де краще життя . Позивач систематично надавав суперечливу інформацію.
27. Отж