1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №813/3659/17

адміністративне провадження №К/9901/48647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу

Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову

Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (суддя Р.М. Брильовський)

на постанову

Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (колегія у складі суддів: В.Я. Качмар, О.М. Гінда, В.В. Ніколін)

у справі

№ 876/12645/17

за позовом

Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

до

Приватного підприємства «АНВІМА»

про

застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Приватного підприємства «АНВІМА» (далі - ПП «АНВІМА»), що знаходиться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АНВІМА», на виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах. У позовні заяві податковий орган викладає обставини щодо наміру проведення фактичної перевірки, які на його думку свідчать про дотримання позивачем усіх вимог законодавства стосовно її проведення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, у позові відмовлено, оскільки у контролюючого органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки, що виключає наявність загальних підстав для застосування арешту коштів платника податків, при цьому судами відзначено, що позивачем не надано до суду доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги.

Крім того, податковим органом 05 вересня 2018 року заявлене клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що Верховним Судом висловлено дві різні правові позиції стосовно передумов для накладення контролюючим органом арешту на кошти на рахунках платника податків. Це клопотання є безпідставним та не підлягає задоволенню, оскільки підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність колегії або палати відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Відсутність висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах, відсутність посилання у клопотанні на конкретне рішення Верховного Суду України, прийняте у подібних правовідносинах, обумовлює відмову у задоволенні заявленого позивачем клопотання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області Горпинюком Т.С. (ревізор-інспектор) на підставі п.п.16.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Львівській області від 03 жовтня 2017 року № 4494 та направлення від 03 жовтня 2017 року №7519 на перевірку здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АНВІМА».

З наказом директор ПП «АНВІМА» ознайомлений 04 жовтня 2017 року про що свідчить його розписка на такому документі.

У зв'язку із недопуском до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АНВІМА», Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області Горпинюком Т.С. складено акт недопуску № 480/13-01-14-14/35968870 від 04 жовтня 2017 року.

Начальником Головного управління ДФС у Львівській області Кондро І.В. прийнято рішення від 11 жовтня 2017 року, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - ПП «АНВІМА».

Посилаючись на вказані обставини, а також положення норм п.94.1, пп.94.2.3 п.94.2 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

У пункті 94.2 цієї статті Податкового кодексу України передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податк

................
Перейти до повного тексту