ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №826/25599/15
адміністративне провадження №К/9901/27591/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову
Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Є.О. Сорочко, Г.В. Земляна, М.В. Межевич)
у справі
№826/25599/15
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Сервісна Компанія»
до
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська сервісна Компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 червня 2015 року №0003172208 та №0003182208.
Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірним контрагентом, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позов.
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з його контрагентом підтверджується первинними документами.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПУСК» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТД»СИСТЕМА» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 та з постачальниками і покупцями за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 28.05.2015 №2911/26-58-22-08/36304995 про порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 794312,00 грн.; пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 295568,00 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ «ТД «Система», у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій у вересні 2014 року та січні 2015 року.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015:
- №0003172208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 992890,00 грн., в тому числі за основним платежем - 794312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 198578,00 грн.;
- №0003182208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 524141,00 грн., в тому числі за основним платежем - 419313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104828,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у перевіряємий період перебував у господарських правовідносинах з ТОВ «ТД «Система» (постачальник) на підставі договору поставки від 08 січня 2014 року №24, відповідно до якого постачальник, у відповідності до умов цього договору, зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю обладнання, а покупець зобов'язується приймати такий товар та оплачувати.
Відповідно до пункту 2 договору поставки, асортимент товару та ціна кожної одиниці товару, що підлягає поставці протягом дії договору, визначається сторонами виходячи з повного асортименту товару, що пропонується постачальником, та згідно діючих на момент подання заявки цін.
Асортимент та кількість товару в кожній партії товару, що поставляється протягом дії цього договору, визначається згідно заявки покупця на поставку товару та остаточно визначається в рахунку-фактурі, виставленому постачальником. Виставлення рахунку-фактури постачальником є підтвердженням прийняття ним заявки покупця.
Згідно пункту 3 договору поставки, базис поставки приймається DDP, якщо інший базис поставки не зазначений сторонами у відповідній заявці.
Місцем поставки за цим договором є: місто Київ, Залізничне шосе, 47, якщо інше місце поставки не зазначене сторонами у відповідній заявці.
Оплата ціни партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 3-х (трьох) днів з дати поставки товару постачальником на підставі відповідного рахунку-фактури (пункт 4.1 договору).
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів та робіт дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеними договорами підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації довіреностей, штатним розписом, договорами оренди приміщень.
Судом апеляційної інстанції об'єктивно взято до уваги, що адреса пункту розвантаження товару, яка зазначена у товарно-транспортних накладних відповідає адресі орендованих складських приміщень та юридичній адресі позивача (м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4). На момент укладення договору про поставку від 08.01.2014 №24 адресою позивача було зазначено - м. Київ, Залізничне шосе, 47. Однак, в подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №, якою, зокрема вказано адресу - м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4. Дати складення товарно-транспортних накладних узгоджуються з часом орендування позивачем приміщень на