РІШЕННЯ
Іменем України
11 березня 2019 року
Київ
справа №9901/972/18
адміністративне провадження №П/9901/972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Кочерги В.П.;
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
представник відповідача Русакова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/972/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (надалі також - відповідач, ВРП), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати Рішення ВРП від 20 листопада 2018 року №3524/0/15-18, яким відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва (надалі також - Рішення №3524/0/15-18);
- зобов'язати ВРП вчинити дії щодо внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 безстроково.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на наступне.
Підставою для прийняття Рішення №3524/0/15-18 стало те, що відносно позивача військовою прокуратурою Дарницького гарнізону здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України, у зв'язку із неправомірними діями судді Голосіївського районного суду міста Києва, які полягали у втручанні в діяльність судді цього ж суду з метою перешкодити виконанню службових обов'язків. 27 травня 2016 року прийнято постанову про закриття цього кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю у діянні особи складу злочину.
Проте, на засіданні ВРП 20 червня 2018 року позивач вказала, що їй невідомо про наявність кримінального провадження, а на засіданні 7 серпня 2018 року - що їй невідомо про обставини цього провадження.
Тобто, на думку позивача, відповідачем враховано в якості підстав невідповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності дві обставини: 1) наявність самого факту кримінального провадження, незважаючи на той факт, що воно закрито; 2) неправдиві, на думку членів ВРП, відповіді з цього приводу кандидатом під час засідань ВРП на питання, пов'язані безпосередньо з обставинами виключно її обізнаності з кримінальним провадженням.
Позивач вважає, що участь у конкурсі з призначення на посаду судді осіб, які не займали до цього посаду судді, а також тих, хто займав, мають бути рівними та не може бути предметом розгляду для з'ясування понять «доброчесності». Саме у вмотивованості рішення відповідача та тлумачення ним поняття «доброчесності» полягає суть аргументів позивача. На її переконання, без будь-якого правового обґрунтування, ВРП застосовано посилання на вимоги до вже діючого судді, зокрема, Бангалорських принципів. В такий спосіб оцінки кандидати без досвіду роботи суддею, мають певні переваги перед тими, які здійснювали правосуддя певний період часу. Отже, мова йде про застосування ВРП дискримінаційних вимог до ОСОБА_1, визначаючи відносно неї поняття «доброчесності».
Отже, позивач вважає, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, особливо про оцінку загальних категорій як «доброчесність», «суспільна довіра» тощо, оцінювання завжди має певний суб'єктивний характер. За таких обставин особисте переконання кожного члена ВРП, зрештою, і визначає характер їх голосування. Однак, така суб'єктивність не може йти на шкоду об'єктивності та законних очікувань позивача.
29 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ВРП на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені. Дане рішення також містить посилання на визначені законом підстави для відмови у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Позивачем не наведено доказів про наявність підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення ВРП, які визначені статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, заперечили вчинення позивачем дій, з посиланням на які відповідач прийняв оскаржене Рішення.
Представник відповідача просив відмовити в позові, оскільки Рішення є правомірним.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 29 квітня 2011 року № 515/2011 призначена на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п'ять років. Повноваження ОСОБА_1 припинилися у квітні 2016 року у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) від 18 квітня 2018 року №404/ко-18 суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді (стор.17 матеріалів кандидата на посаду судді).
7 травня 2018 року ВККС України прийняла рішення №136/дс-18 про рекомендування ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва (а.с.47).
20 листопада 2018 року ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС України, матеріали про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва та висновок члена ВРП, прийняла рішення №3524/0/15-18, яким відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі частин вісімнадцятої, дев'ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.113-116).
Відповідно до витягу з протоколу №85 засідання ВРП від 20 листопада 2018 року за внесення Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва проголосувало 8 членів ВРП, проти - 10 (а.с.111-112).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 128 Основного Закону України (в редакції станом на квітень 2016 року) перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. За частиною першою цієї самої статті Конституції України в редакції Закону України від 2 червня 2016 року №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VІІІ) призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом.
На підставі частин другої та третьої статті 76 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній станом на 30 квітня 2016 року; далі - Закон № 2453-VІ) суддя, строк повноважень якого закінчується, за його заявою має бути рекомендований ВККС України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.
Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку: 1) кандидат звертається з письмовою заявою до ВККС України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково; 2) ВККС України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації; 3) ВККС України перевіряє відомості про кандидата, досліджує його суддівське досьє, враховує показники розгляду кандидатом за час його роботи на посаді судді та у випадках, передбачених цим Законом, - результати його кваліфікаційного оцінювання; 4) ВККС України приймає вмотивоване рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України; 5) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), яким запроваджено, зокрема, кваліфікаційне оцінювання, яке проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Частиною другою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання судді ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Як установлено судом, Рішенням ВККС України від 18 квітня 2018 року №404/ко-18 суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді, та в подальшому ВККС України прийняла рішення від 7 травня 2018 року №136/дс-18 про рекомендування ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва.
На підставі частин першої та другої статті 36 Закону № 1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП. Рада ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIIІ тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП у передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС України; 2) ВККС України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
Пунктом 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIIІ визначено, що ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Матеріали справи свідчать, що 20 листопада 2018 року ВРП за результатами розгляду рекомендації ВККС України від 7 травня 2018 року №136/дс-18 дійшла висновку про існування обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва, що є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із цим положенням саме на ВРП покладено обов'язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.
Природа діяльності ВРП визначається обов'язком держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми індивідуальними якостями не викликали б недовіри у громадян України, тому ВРП зобов'язана перевірити дані, що характеризують особисті та моральні якості особи, що претендує на посаду судді, репутація якої має бути бездоганною.
Під час дослідження матеріалів стосовно кандидата ОСОБА_1 враховано, що військовою прокуратурою Дарницького гарнізону здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015100000000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 січня 2015 року (за заявою голови Голосіївського районного суду міста Києва) за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України, у зв'язку із неправомірними діями судді Голосіївського районного суду міста Києва, які полягали у втручанні в діяльність судді цього суду з метою перешкодити виконанню службових обов'язків.
Як убачається з копій матеріалів вказаного кримінального провадження, отриманих на запит члена ВРП ОСОБА_6, 27 травня 2016 року слідчий військової прокуратури Дарницького гарнізону Павлюк М.В. прийняв постанову про закриття цього кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діянні особи складу злочину, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України (втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинене особою з використанням свого службового становища).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що слідчий, оцінюючи показання свідків та інші докази, зібрані під час досудового розслідування, встановив відсутність у діях судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України, з огляду на те, що вона не вчиняла будь-яких дій з метою здійснення впливу на прийняття рішення суддею цього суду Мирошниченко О.В., фактично не спілкувалася з нею та не чинила тиску на неї, а лише збирала (серед працівників суду) інформацію, яку, як вбачається з показань свідків, планувала в подальшому передати іншим особам.
Згідно з висновком слідчого в діях судді ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарних правопорушень, передбачених Законом України від 7 липня 2010 року№ 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», зокрема грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, оскільки на підставі показань свідків (голови суду, працівників суду) та інших зібраних під час досудового розслідування доказів слідчим встановлено, що суддя ОСОБА_1., «використовуючи свої службові повноваження та статус судді, свій авторитет та вплив як суддя», 16 січня 2015 року вчинила дії, спрямовані на «незаконний збір та передачу третім особам інформації про місце та час проведення слідчих дій, які повинні були проводитись на підставі ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, з метою надання можливості третім особам уникнути негативних наслідків від проведення вказаних слідчих дій та можливого ухилення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 42014100000001529 від 24.11.2014».
У зв'язку із зазначеним відповідно до резолютивної частини вказаної постанови слідчим військової прокуратури Дарницького гарнізону Павлюком М.В. вирішено виділити копії матеріалів кримінального провадження № 42015100000000039 для приєднання їх до скарги на дії судді, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді.
Окрім цього, під час розгляду рекомендації ВККС України встановлено, що 16 червня 2016 року заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос А.В. звернувся до ВККС України зі скаргою щодо неналежної поведінки судді ОСОБА_1 з підстав, зазначених у вказаній вище постанові слідчого від 27 травня 2016 року. На виконання вимог пункту 31 розділу XII Закону України №1402-VII вказана скарга ВККС України передана для розгляду ВРП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 18 грудня 2017 року зазначена скарга (з додатками) передана члену ВРП ОСОБА_8 для проведення попередньої перевірки, який ухвалою від 26 квітня 2018 року залишив її без розгляду та надіслав до ВККС України для долучення до суддівського досьє ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 87 Закону №2453-VІ (у редакції, чинній на час вчинення дій, щодо яких подано скаргу).
Незважаючи на факти закриття кримінального провадження та залишення без розгляду скарги стосовно неналежної поведінки судді ОСОБА_1, ВРП дійшла висновку, що обставини, встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження та виявлені під час розгляду рекомендації ВККС України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва, викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з її призначенням на вказану посаду.
Зазначені вище відомості були отримані в передбаченому законом порядку, не були предметом розгляду ВККС України з наданням їм належної оцінки у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 та є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Також у рішенні ВРП зазначено, що як убачається з матеріалів дисциплінарного провадження за скаргою заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора Матіоса А.В., у липні 2016 року на підставі поданої до ВККС України заяви від 12 липня 2016 року суддя ОСОБА_1, ознайомилася із вказаною скаргою та копіями матеріалів, доданих до неї, зокрема копіями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяви про кримінальне правопорушення від 16 січня 2015 року, постанови про закриття кримінального провадження від 27 травня 2016 року, протоколів допиту свідків тощо. Водночас, незважаючи на те, що суддя ОСОБА_1. була ознайомлена з матеріалами цього дисциплінарного провадження, на засіданні ВРП 20 червня 2018 року повідомила, що їй не відомо про наявність кримінального провадження, пов'язаного з її втручанням в діяльність судових органів:, а на засіданні 7 серпня 2018 року - що їй не відомо про обставини кримінального провадження №42015100000000039, яке розслідувалось військовою прокуратурою Дарницького гарнізону (оскільки їй відмовлено в ознайомленні із матеріалами цього провадження як особі, яка не має жодного процесуального статусу у ньому), а також про наявність у зв'язку із цим дисциплінарних проваджень стосовно неї.
Зазначені обставини, на думку ВРП, також дають підстави для обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді ОСОБА_1 критерію доброчесності.
Відповідно до статті 38 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про відмову у внесенні Пре