ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №818/1366/17
адміністративне провадження №К/9901/34331/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
ОСОБА_2
на постанову
Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2017(суддя - Павлічек В.О.)
та постанову
Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018(колегія суддів: Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Бартош Н.С.)
у справі
№ 818/1366/17
за позовом
ОСОБА_2
до
Головного управління ДФС у Сумській області
про
визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 року № 1262/13-08.
Обґрунтовуючи позов вказав, що оскаржуване ним рішення прийнято в порушення чинного законодавства і Конституції України, оскільки в ньому не вказано об'єкт оподаткування (що оподатковується, в якій кількості і по яким тарифам). Позивач також зазначив, що є платником єдиного податку з 2012 року та сплачує єдиний податок, свою нерухомість використовує в господарській діяльності як фізична особа-підприємець. Крім того, при набутті права власності на 1/2 частину нежитлової нерухомості, в порядку визначеному законом, ним було сплачено всі належні податки, а тому якщо платити окремо податок ще й на нерухомість, відповідно оскаржуваному рішенню, то це буде не єдиний податок, а два податки з одного і того ж доходу. При цьому, позивач вважає, що внесення змін до статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо зобов'язання власників об'єктів нежитлової нерухомості сплачувати податок на нежитлову нерухомість є порушенням статті 22 Конституції України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що єдиний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки це два різні податки щодо яких встановлено різні правила, різні об'єкти оподаткування та/або ставки оподаткування, а тому твердження позивача, що сплачуючи єдиний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки він сплачує два податки з одного і того ж доходу, суд вважає необґрунтованими. Твердження позивача, що внесені зміни до ст. 266 Податкового кодексу України суперечать статті 22 Конституції України, суд вважає також безпідставними, оскільки положення статті 266 Податкового кодексу України не було визнано Конституційним судом неконституційними. Рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік Сумською міською радою було прийнято в строк, передбачений законодавством, що свідчить про законність нарахованого позивача податку на нерухоме майно відмінним від земельного податку.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити з тих же підстав, які ним вказувались у позові.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, сплачує єдиний податок.
24.06.2015, відповідно до пунктів 12.3 статті 12, статті 266 ПК України, пунктом 24 частини першої статті 26, статтею 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сумська міська рада прийняла рішення № 4511-МР, яким затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми та встановлено ставки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості згідно з додатками № 1-3 до цього рішення. В пункті 3 цього рішення зазначено, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2016. При цьому, пунктом 8 додатку № 3 до вищезазначеного рішення встановлено ставку податку (у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року ) на інші об'єкти нежитлової нерухомості, яка складає 0,125 %.
На підставі зазначеного та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ПК України ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 № 1262/13-08, яким позивачу, як власнику 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 2551,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 1215,86 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 ПК України викладено в новій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як встановлено судами, позивач, як фізична особа-підприємець є платником єдиного податку.
Згідно п.п. 297.1 ст. 297 ПК України, - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані