ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Бакуліної С. В., Уркевича В. Ю.
14 березня 2019 року
м. Київ
у справі № 921/158/18 (провадження № 12-28гс19) за позовом Фізичної особи - підприємця Мисліцької Галини Іллівни (далі - ФОП Мисліцька Г. І.) до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (далі - Міськрада) про визнання дій незаконними, договору оренди укладеним за касаційною скаргою ФОП Мисліцької Г. І. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 липня 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2018 року.
08 травня 2018 року ФОП Мисліцька Г. І. звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Міськради про:
- визнання незаконними (протиправними) дій по незатвердженню проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі кладової в межах населеного пункту АДРЕСА_2;
- визнання укладеним в редакції позивача договору оренди від 16 березня 2018 року земельної ділянки площею 0,0051 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі кладової.
Позов мотивовано тим, що ФОП Мисліцька Г. І. є власником нежитлової будівлі (кладової) по АДРЕСА_1. Рішенням Теребовлянської міської ради № 1550 від 25 вересня 2013 року їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі площею 0,0034 га, тобто лише під будівлею без врахування площі, необхідної для її обслуговування. Однак в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 921/43/15-г/6, яка набрала законної сили та має преюдиційне значення, суд дійшов висновку, що площа земельної ділянки для відведення в оренду ФОП Мисліцькій Г. І. повинна складати 0,0051 га. Тому позивач замовив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,0051 га в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі. Відповідність зазначеного проекту землеустрою вимогам чинного законодавства встановлена висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки експерта державної експертизи. Однак Міськрада проект землеустрою не затвердила, договір оренди з позивачем не уклала.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 30 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконними (протиправними) дій Міськради по незатвердженню проекту землеустрою; в задоволенні позову в частині визнання укладеним в редакції позивача договору оренди відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій послались на те, що дії місцевих рад та інших уповноважених на це органів щодо затвердження проекту землеустрою вчиняються ними на виконання своїх управлінських функцій і відповідні спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Натомість пред'явлення вимоги про визнання договору оренди укладеним є передчасним з огляду на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.
24 січня 2019 року ФОП Мисліцька Г. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір про визнання незаконними (протиправними) дій Міськради по незатвердженню проекту землеустрою підлягає вирішенню в адміністративних судах.
Так, скаржник зазначає, що позовні вимоги спрямовані на захист майнового права на конкретну земельну ділянку, що вже перебуває у правомірному користуванні з огляду на розташування на ній об'єкта приватної власності (нежитлової будівлі) позивача. Метою пред'явлення позову є одержання в оренду земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівлі, а тому захист порушеного права, з огляду на суб'єктний склад сторін, має здійснюватися в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 08 лютого 2019 року відкрила касаційне провадження та на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 березня 2019 року справу № 921/158/18 за касаційною скаргою ФОП Мисліцької Г. І. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 липня 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2018 рокуприйняла та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 03 квітня 2019 року.
Однак з ухвалою Великої Палати Верховного Суду про призначення цієї справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи погодитися не можемо з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої - шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом к