Постанова
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 683/924/16-к
провадження № 51-9973 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Бацури О. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - захисника Логінової Н.М., а також заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015240220000008, за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Пашківці Старокостянтинівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції змінено. Визнано висновок експерта № 1265 від 24 червня 2015 року недопустимим доказом та виключено посилання на нього з мотивувальної частини вироку як на доказ винуватості обвинуваченого. Виключено з мотивувальної частини вироку суду посилання на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 звільнено від відбування основного і додаткового покарання. В решті вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що 19 червня 2015 року близько 04.30 год., він, керуючи автомобілем «VolkswagenGolf», реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по об'їзній дорозі в напрямку м. Старокостянтинів Хмельницької області, поблизу «Військового аеродрому», порушив вимоги пунктів 2.9, 10.1, 12.1, 12.2, 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, в результаті чого не впорався з керуванням та при повороті виїхав на прилегле узбіччя, де зіткнувся із земляним насипом та перекинувся. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля ОСОБА_5 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження та пасажиру ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілих Логінова Н.М. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується з визнанням апеляційним судом недопустимим доказом - висновку експерта та обґрунтовує безпідставність висновку апеляційного суду про те, що він здобутий з порушенням вимог ст. 94 КПК України. Вважає, що наявними в справі доказами підтверджується перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння.
У касаційній скарзі прокурор також просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи вимоги скарги наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою апеляційним судом доказів та стверджує, що висновок експерта № 1265 від 24 червня 2015 року зроблено за результатом дослідження зразків крові, отриманих відповідно до вимог закону. Вказує, що безпідставне виключення посилання на зазначений висновок експертизи призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні ОСОБА_4 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та, посилаючись на обґрунтованість наведених у ній доводів, просила її задовольнити. Також вважала такою, що підлягає задоволенню касаційну скаргу представника потерпілих.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 419 КПК України при скасуванні або