Постанова
Іменем України
11 березня 2019 року
м. Київ
справа № 369/4364/16-ц
провадження № 61-11165св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Таргоній Д. О.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила встановити факт проживання її та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; надати їй, як спадкоємцю за законом четвертої черги, право на спадкування після смерті ОСОБА_7 разом із спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_6; визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що з 1975 року вона та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, допомагали одне одному у придбанні ліків, вона забезпечувала харчуванням та доглядом ОСОБА_7, який мав ряд захворювань. Вказувала, що вони разом почали проживали у квартирі АДРЕСА_1, площею 20 кв. м, яка належала ОСОБА_7 на праві власності. За час спільного проживання вона та ОСОБА_7 спільною працею та за спільні кошти добудували вказаний будинок та зробили ремонт, внаслідок чого його площа значно збільшилась. Вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки квартира істотно збільшилась у вартості за рахунок їх спільних трудових та грошових затрат, а тому їй належить право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Посилаючись на те, що через похилий вік та захворювання ОСОБА_7 потребував постійної опіки та догляду, який надавала лише вона, забезпечуючи його харчуванням та медикаментами, прибираючи у помешканні, оплачуючи медичні процедури, позивач просила надати їй, як спадкоємцю за законом четвертої черги, право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 разом із спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_6
Вказувала, що після смерті ОСОБА_7 до складу спадкового майна входить 1/2 частина спірної квартири АДРЕСА_1. З урахуванням того, що спадкоємцями померлого є його син ОСОБА_6 і вона(ОСОБА_4), позивач просила визнати за нею право власності на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано докази, які підтверджують факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, лише з вересня 2015 року по день його смерті. Позовні вимоги про визнання права власності на майно, зміну черговості спадкування та визнання права власності у порядку спадкування є недоведеними. Позивач не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Посилання позивача на наявність у ОСОБА_7 захворювань не підтверджує того факту, що він перебував у безпорадному стані.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи із їх недоведеності.Надані позивачем докази визнані такими, що не доводять факту проживання позивача із спадкодавцем з 1975 року по 2015 рік, а також не доводять факту участі позивача у поліпшенні спірного житлового будинку. Також позивачем не доведено підстав для зміни черговості одержання права на спадкування та визнання права власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, невідповідність висновків судів обставинам справи та дослідженим доказам, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неналежну оцінку доказам у справі.Заявник вказує, що показами свідків у сукупності з іншими доказами підтверджується: факт її проживання з померлим ОСОБА_7 з 1975 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; суттєве збільшення квартири АДРЕСА_1 за рахунок спільних трудових зусиль та матеріальних затрат її та ОСОБА_7; надання нею протягом тривалого часу необхідної допомоги ОСОБА_7, який перебував у безпорадному стані та потребував допомоги.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав у квартирі АДРЕСА_1
Вказаний житловий будинок є двоквартирним, 1964 року побудови, розташований на земельній ділянці площею 0,03 га, що належала ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.
Після смерті ОСОБА_7 до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори 08 квітня 2016 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся його син ОСОБА_6, а 17 травня 2016 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона проживала із ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на протязі сорока років.ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були знайомі з 1975 року, у вересні 2015 року відповідач ОСОБА_6 допомагав ОСОБА_4 перевозити речі до квартири АДРЕСА_1.
Позивач постійно була зареєстрована у м. Києві, де має на праві власності квартиру.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують