ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа №607/8932/16-а
адміністративне провадження №К/9901/43167/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 607/8932/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії (далі - Тернопільське ОУ ПФУ, ПФУ відповідно), провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Братасюка В.М.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів
Сапіги В.П., Хобор Р.Б., -
ВСТАНОВИВ:
16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату їй пенсії за вислугу років з 29 грудня 2015 року.
Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона з 02 жовтня 1989 року по 28 грудня 2015 року працювала інструктором із санітарної освіти в Комунальній установі Тернопільської обласної ради «Центр здоров'я» (далі - Центр здоров'я), робота на посаді якій, відноситься до посад середніх медичних працівників, тому вона має право на призначення їй пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 8 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до Тернопільського ОУ ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 29 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року залишив без розгляду, з мотивів пропуску строку звернення до суду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року № 385 (далі - Наказ № 385, Перелік закладів охорони здоров'я, відповідно) Центр здоров'я, де працювала позивач на посаді медичного статиста, інструктором із санітарно-освітньої роботи, відноситься до закладів санітарної просвіти. При цьому Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909) не передбачено зарахування до вислуги років періоду роботи в таких закладах. До того ж, апеляційний суд додатково вказав на те, що Центр здоров'я, де працювала позивач, до 31 грудня 2015 року не мав офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я.
10 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що робота на посадах середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII. При цьому, ОСОБА_1 зазначає те, що Центр здоров'я, де вона працювала, також мав ліцензію на здійснення медичної практики.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02 жовтня 1989 року по 28 грудня 2015 року працювала на посаді медичного статиста, інструктора із санітарно-освітньої роботи в Центрі здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1.
Згідно ліцензії НОМЕР_2 Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) Центр здоров'я надає послуги в сфері охорони здоров'я, а саме медична практика.
Відповідно до наказу від 31 грудня 2015 року № 617-од Центру здоров'я надано акредитаційний сертифікат, що дає право на надання послуг в сфері охорони здоров'я, термін дії якого до 31 грудня 2018 року.
29 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до територіального пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII.
Зі змісту наявного у справі копії протоколу від 24 березня 2016 року за № 15 засідання комісії управління ПФУ в м. Тернополі з питання розгляд